Цього року Петру Миколайовичу Скунцю виповнилося б 80 років.

Петро Скунць - лауреат Національної премії їм. Т. Г. Шевченка, відомий в Україні та за її межами письменик, перекладач, журналіст, редактор.

Народився 20 травня 1942 року в селищі Воловому (нині смт. Міжгір’я, Закарпатської області). У 1963 році закінчив Ужгородський університет. 

Навчаючись на історико-філологічному факультеті співпрацював в університетській багатотиражці «Радянський студент» та факультетській стінгазеті «За знання». Часто його замітки друкувалися як в університетській багатотиражці так і в обласних газетах.

Після закінчення університету рік прослужив у армії. Повернувшись в запас, Петро Скунць почав працювати кореспондентом у газеті «Молодь Закарпаття».

У 19 років вийшла у світ перша збірка його поезій «Сонце в росі», за яку був прийнятий до Спілки письменників колишнього Союзу, ставши наймолодшим її членом.

У 1967 році Петро Скунць удостоєний обласної премії імені Дмитра Вакарова. Цей період він вважав початком своєї літературної творчості.

Петро Скунць належить до яскравої когорти шістдесятників. Автор понад десяти поетичних книг. Досвідчений перекладач з абхазької, азербайджанської, башкирської, білоруської, комі, молдавської, німецької, осетинської, російської, словацької, таджицької, татарської, угорської, чеської, чеченської мов.

Перші перекладацькі спроби Петра Скунця датуються 1962 роком, коли насамперед звернувся до поезій С. Єсеніна і переклав поему «Анна Снєгіна». Остання велика перекладацька праця – антологія русинської поезії Югославії «Ми тут не гості…» (1997).

З 1964 р, - член Спілки журналістів. У його доробку близько чотирьохсот нарисів, інтерв'ю, літературно-мистецьких, критичних, публіцистичних, суспільно-політичних статей, рецензій. Протягом творчої діяльності П.Скунць займався редакторською працею - упорядкував і відредагував близько півсотні книг...

В творчому доробку Петра Скунця-поета збірки: «Сонце в росі», «Верховинська пісня» (1962), «Полюси Землі» (1964), «Погляд» (1967), збірки-поеми «На границі епох» (1968), «Розп'яття» (1971), збірка «Всесвіт, гори і я» (1970),  книги: «Розрив-трава» (1979), «Сейсмічна зона» (1983), «Спитай себе» (1992), вибране «Один» (1997, 2000).

Серед останніх творчих успіхів митця - поетичні твори, присвячені пам'яті письменників краю. Крізь призму світобачення П.Скунця ми знайомимося з нашими славетними краянами, котрим так не часто засвідчуємо свою шану і любов. Сторінками книги «Один» мандрують, сміються, печаляться, оповідають про минуле, звертаються до грядущого словами поета Олександр Духнович, Августин Волошин, Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Олександр Маркуш, Василь Гренджа-Донський, Михайло Томчаній, Юрій Станинець, Юлій Боршош-Кум'ятський, Іван Чендей...

Власне, Петру Скунцю належить поважне місце серед письменників Закарпаття XX століття. Протягом доби «двох хрестів» творчість Петра Скунця стала символом і мужності, й чесної громадянської позиції, і відвертості, і аналітичного сприйняття подій, і раціонального мислення.

Помер 30 травня 2007 року в Ужгороді.

Для більш детальнішого ознайомлення з творчістю письменника пропонуємо відвідати нашу бібліотеку і ознайомитись з наступною літературою:

Скунць, Петро Миколайович. Твори. Книга ІІ. /Упорядкування та підготовка текстів Наталії Скунць ; передмова Тараса Салиги. – Ужгород: Ґражда, 2008. – 248 с.: іл.

Зайти в Скунцевий світ не складно, трудніше зрозуміти. Це розуміння відкриється не кожному або ж кожному по-своєму, тому й розгортаємо творчий світ Петра Скунця у зворотній хронології написання творів: від ще недавнього Скунця до зовсім юного мрійливого лірика.

Тут його душа. Тут його життя. Тут він сам – близький і далекий, рідний і чужий, приречений на одинокість, та позбавлений самотності.

Скунць, Петро Миколайович. Нічні портрети : поезії / П. М. Скунць ; худож. М. Еней. – Ужгород : Карпати , 2003. – 152 с. : іл.

Книга Петра Скунця, лауреата Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, увібрала цілком нові і поезії минулих років – напрочуд актуальні, глибокі, пронизані болем за сьогодення. Зрештою, осмислення минувшини у поета – це завжди несподіване, часто провісницьке осмислення сьогодення.

«Була б Україна, а видання будуть», – сказав свого часу Петро Скунць.

Ця книга – тому підтвердження.

Скунць, Петро Миколайович. Один  / П. М. Скунць ; ред. М. М. Басараб ;  Б. Досяк ; худож. О. Г. Громовий. – Ужгород : Два кольори, 2000. – 536 с.

Книга «Один» – найповніше видання поезій лауреата Національної премії імені Т. Г. Шевченка Петра Скунця. Сюди ввійшли як друковані, так і «шухлядні» твори, здійснені за чотири десятиліття творчої діяльності автора.

Скунць, Петро Миколайович. Розрив-трава : вірші, поеми, балади, переклади, мініатюри / П. М. Скунць ; ред. В. Т. Дзьоба ; худож. В. Ю. Скакандій. – Ужгород : Карпати, 1979. – 312 с. : портр.

За народними переказами, розрив-трава – це казкове зілля, що має чарівну силу розривати кайдани, відмикати замки. Про нашу країну, що першою в світі розірвала кайдани соціального рабства, про нашого сучасника, що відкриває замки невідомості і проникає в таємниці майбутнього, розповідає нова книга автора. Іншими словами, збірка ця – поетична єдність мужності й ніжності, громадянського і особистого обов’язку перед сучасниками й перед самим собою.

Скунць, Петро Миколайович. Сейсмічна зона : поезії / П. М. Скунць ; ред. Н. В. Мельник ; худож. Ю. Г. Новикова. – К. : Дніпро, 1983. – 126 с.

Відомий український радянський поет дебютував у літературі книжкою «Сонце в росі», яку тепло привітав М. Бажан. Згодом побачили світ іще кілька його збірок, що повною мірою засвідчили силу і неординарність обдарування їхнього автора. Тут представлено кращі вірші з попередніх видань поета.

Скунць, Петро Миколайович. Твори : Кн.4 : Відпустка від життя / П. М. Скунць ; упоряд. Н. Скунць ; передм. С. Д. Федака. – Ужгород : Ліра, 2011. – 216 с.

Спостерігати за новими гранями таланту завжди цікаво і захоплююче. У даному виданні маємо щось подібне. Кожний текст тут сприймається як вірш, написаний без рим і відчутної метрики, але таки більше за законами поезії, ніж прози: розкута асоціативність, шалений темпоритм, багатозначні алегорії, ударна кінцівка. А головне – набагато вільніше ставлення до фабули і прототипів, ніж у прозі як такій. До цих творів не можна підходити як до історичного документа. Вони максимально суб’єктивні, емоційно насичені. Є тут дещо сказане суто заради красного слівця, бо у поезії без того просто неможливо.

2022 рік 100-річчя Івана Чендея – славного сина Срібної землі

знаного українського письменника, автора сценарію фільму «Тіні забутих предків», першого закарпатського Шевченківського лауреата-прозаїка.

Народився  письменник 20 травня 1922 року в селищі міського типу Дубове на Тячівщині. Навчався в Хустській державній реальній гімназії. А його першим літературним учителем був закарпатський фольклор – казки, легенди, коломийки, різдвяні вертепи з колядками-лицедіями, народні весняні забави, похоронні голосіння, ворожіння й заклинання, верховинські весілля… 

Уже під час навчання Іван Чендей був учасником літературного збірника хустських гімназистів. Праця в обласній газеті «Закарпатська правда», до редакції якої він прийшов у березні 1945 p. стала для майбутнього письменника головною школою. Згодом він також закінчує Ужгородський державний університет. 

Творча діяльність Івана Михайловича розпочалася під час роботи в редакції. Перша збірка його оповідань «Чайки летять на Схід» побачила світ  у 1955 p.. Назву ця книжечка отримала від однойменної новели, яка показала велич самопожертви батька й сина та розкрила незламність народного духу.

Духовно сильними й благородними зображує своїх земляків письменник і в інших оповіданнях, нарисах, повістях, зібраних у збірках «Вітер з полонин» (1958), «Ватри не згасають» (1960), «Чорнокнижник» (1961), «Поєдинок» (1962), «Терен цвіте» (1967), «Коли на ранок благословлялось» (1967), «Зелена Верховина» (1975), «Свалявські зустрічі» (1977), «Теплий дощ» (1979), «Казка білого інею» (1979), «Кринична вода» (1980) та ін. У 1965 p. виходить друком роман: – «Птахи полишають гнізда…», а у 1989 р. – «Скрип колиски». 

Іван Чендей - лауреат премії імені А. В. Головка 1987 року в галузі романістики за роман "Скрип колиски" (1987); лауреат Державної премії України імені Т.Шевченка за книжку "Калина під снігом", повість "Іван" (1994). У 1992 отримав Міжнародну премію імені Володимира Винниченка.

У творчому доробку письменника також і кіносценарії, переклади з угорської мови. У його творах нерозривно звучать історія та сучасність. Митець привертає максимальну увагу до найвищих категорій людської моральності та загострено правдиво зображує буденне життя. Одним із перших в українській прозі 1960-х років художньо переконливо розкрив внутрішній зміст єдності людини з духовністю свого народу, з його моральними цінностями та орієнтирами. Твори письменника відзначаються емоційністю,  романтичною піднесеністю, захопленістю життям.

На вшанування пам'яті Івана Чендея дочка Марія Чендей-Трещак та її чоловік Іван Трещак заснували Міжнародний благодійний фонд імені Івана Чендея та періодично проводять Всеукраїнський літературний конкурс малої прози "Чендей Фест". Літературна премія імені Івана Чендея в рамках "Чендей Фесту" - серед найпрестижніших в Україні. Щороку конкурс набуває все більшого масштабу. 

На Закарпатті в рідному селищі Дубовому, в містах Тячів, Хуст, Мукачеве, Чоп вулиці носять ім'я письменника. 2022 року в Ужгороді та Чернівцях також планують перейменувати вулиці на честь Івана Чендея. 

Помер Іван Чендей 29 листопада 2005 р. Похований у м. Ужгород.

Постановою Верховної Ради України № 6406 «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» ювілей Івана Чендея відзначається на державному рівні.

У рамках програми підтримки видань творів закарпатських авторів за підтримки управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Закарпатської облдержадміністрації у світ вийшла книга «Щоденники Івана Чендея», перші два томи якого вперше оприлюднили торік в Ужгороді.

Записи охоплюють майже пів століття подій другої половини ХХ століття на Закарпатті. Видання містить унікальні історичні відомості про суспільні процеси, сотні імен, подій та маловідомих фактів із життя митця. Тож запрошуємо вас, шановні користувачі, завітати до нашої бібліотеки і ознайомитись з унікальним виданням.

Щоденники Івана Чендея: Книга І / упоряд. Марія Чендей-Трещак. – Ужгород: РІК-У, 2021. – 640 с.

Щоденники Івана Чендея: Книга ІІ / упоряд. Марія Чендей-Трещак. – Ужгород: РІК-У, 2021. – 688 с.

До вашої уваги також твори письменника, які ви можете отримати в бібліотеці:

Чендей, Іван Михайлович. Вибрані твори: В 2-х т. Т. І. Оповідання. Птахи полишають гнізда…: Роман / І. М. Чендей; передм. М. Жулинський – К.: Дніпро, 1982. –  623 с.

До першого тому ввійшли кращі оповідання письменника про життя закарпатських селян в минулому і в наші дні.

Чендей, Іван Михайлович. Вибрані твори: В 2-х т. Т. ІІ. Повісті / І. М. Чендей – К.: Дніпро, 1982. –  516 с.

Перед читачем постає закарпатське село з його тривогами і радощами, турботами й прагненнями. Письменник відтворює складний духовний світ людей, котрі входять у нове життя, долаючи старі уявлення і звички.

Чендей, Іван Михайлович. Ватри не згасають: оповідання / І. М. Чендей. – Ужгород : Закарпат. облас. вид-во, 1960. – 141 с.  

Чендей, Іван Михайлович. Вікна в світ: Оповідання / І. М. Чендей. – К.: Дніпро, 1987. – 495 с.

До книги ввійшли кращі оповідання про життя рідного авторові Закарпаття в минулому і в наші дні. Персонажі оповідань – волелюбні, духовно багаті люди, що прагнуть нести у світ добро, красу і щедрість своїх діянь. Письменник також дошкульно викриває тих, кого руйнує і губить спокуса міщанського щастя.

Чендей, Іван Михайлович. Вітер з полонини: повість, оповідання / І. М. Чендей. – Держ. вид-во художньої літератури, 1958. – 295 с.

Чендей, Іван Михайлович. Далеке плавання: повість / І. М. Чендей. – Ужгород : Карпати, 1989. – 135 с. 

В центрі повісті – образ робітника Івана Купали, людини чистої, наївної душі, допитливого розуму і великого працелюбства.

Чендей, Іван Михайлович. Зелена Верховина: Повість. Оповідання / І. М. Чендей. – К.: Дніпро, 1975. – 436 с.

До збірки ввійшли повість «Терен цвіте» та оповідання, в яких йдеться про життя селян Закарпаття. 

Чендей, Іван Михайлович. Казка білого інею : повість, оповідання / І. М. Чендей. – Ужгород : Карпати, 1979. – 200 с. : іл.

Чендей, Іван Михайлович.  Калина під снігом: Повісті. Оповідання / І. М. Чендей. – К.: Рад. письменник, 1988. – 399 с.

Головному герою повісті «Іван» навіть перед смертю важко згадати щасливий день. Спустошеність душі лжеактивіста позначалася на стосунках з односельцями.

У творах прозаїка портрети «інтелігентних» представників сучасного міщанства, збайдужілих нікчем особливо контрастують з образами людей щирих і чесних.

Чендей, Іван Михайлович. Поєдинок : зб. оповід. / І. М. Чендей. – К. : Держлітвидав, 1962. – 268 с. : іл.

Чендей, Іван Михайлович. Птахи полишають гнізда : повісті, роман  / І. М. Чендей. – Ужгород: Карпати, 1984. – 594 с.

Чендей, Іван Михайлович. Свалявські зустрічі : нариси / І. М. Чендей ; ред. В. Т. Дзьоба ; худ. П. Ю. Бедзір. – Ужгород : Карпати, 1977. – 228 с.

Чендей, Іван Михайлович. Скрип колиски: Роман / І. М. Чендей. – Ужгород: Карпати. - 1987. – 412 с.

Письменник із Закарпаття змальовує образ верховинського села кінця ХХ віку, він перейнятий і тривожним мотивом - показує, як пристрасть до алкоголю руйнує особистість, нівечить у людині душу, губить її здібності, спричиняє родинні драми.

Чендей, Іван Михайлович. Теплий дощ: Повісті. Оповідання / І. М. Чендей. – К.: Рад. письменник, 1979. – 346 с.

Більша частина збірки - це твори про важке минуле закарпатського краю, про зростання розвитку соціальної та національної свідомості селян. До книги ввійшли також ряд творів про сучасне Закарпаття.

Чендей, Іван Михайлович. Терен цвіте: оповідання / І. М. Чендей. –Ужгород:  Закарпат. облас. вид-во, 1958. – 154 с.

Чендей, Іван Михайлович. Чайки летять на схід : новели / І. М. Чендей. – Ужгород : Закарпат. облас. вид-во, 1955. – 152 с.

Чендей, Іван Михайлович. Чорнокнижник : оповідання / І. М. Чендей. – Київ : Держ. вид-во художньої літератури, 1961. – 26 с.

Письменник Іван Чендей : біобібліогр. покажч. : до 60-річчя Ужгород. нац. ун-ту / М-во освіти і науки України, Ужгород. держ. ун- т, Наукова б-ка УжНУ, Закарпат. ін-т ім. А. Волошина, Міжрегіон. академія упр. персоналом ; Уклад.: О. Г. Люта, Л. О. Смочко, М. І. Трещак. – Ужгород : Мистец. Лінія, 2006. – 176 с. : іл. – Покаж.: с. 156-173.

Більш обширну інформацію Ви можете знайти відвідавши нашу бібліотеку.

Всесвітній день вишиванки 2022

Вишиванка – це не лише особливий елемент святкового національного одягу, але й важлива частина культури українського народу. Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі.

Ідея святкування Дня вишиванки виникла у 2006 році. Належить вона письменниці та журналістці Лесі Воронюк. Вона, тоді ще студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, запропонувала своїм однокурсникам та викладачам вибрати один день та усім разом одягти вишиванки на пари. Її надихнув одногрупник Ігор Житарюк, який завжди ходив на навчання у вишиванці.

Всесвітній день вишиванки відзначають щорічно у третій четвер травня не лише в Україні, але й у світі. Цьогоріч - це 19 травня.  Саме 2022 року День вишиванки має особливе значення, бо одягнена вишиванка стала символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці – вільний народ.

В цей день у м. Виноградів пройшов арт-моб «А над світом українська вишивка цвіте».

В рамках заходу Виноградівська міська бібліотека-філія підготувала виставки вишиваних робіт «І на тім рушничкові…» та «І знов розквітне українська доля», пізнавальну вікторину: «Українська вишиванка».

Також для жителів та гостей міста бібліотечні працівники розгорнули творчу майстерню «Моя Україна». Діти охоче розмальовували патріотичні малюнки, яскравими кольорами фарбували виготовлені з солоного тіста фігурки (медальйони) у формі серця, квітки, метелика чи кола. Гра складання пазлів «Моя вишивана Україна» неабияк захопила дітлахів. Майстер-клас з вишивання різними техніками зацікавив не тільки дівчаток, а й їхніх мам. А до  плетіння патріотичних браслетів, крім дітей, долучилися й волонтери. Виготовлені обереги поїдуть до наших захисників. А зібрані під час арт-мобу кошти будуть передані на потреби військових 128-мої окремої гірсько-штурмової бригади.

 

Напередодні Дня пам’яті та примирення

на площі  біля пам’ятника виноробу  бібліотекарі Виноградівської міської бібліотеки-філії № 3 розгорнули літню читальну залу під гаслом:

«Пам’ятаймо тих, хто боровся за Україну тоді!

Шануймо тих, хто воює за неї сьогодні!»

До уваги жителів та гостей  міста  бібліотекарі підготували книжкову виставку, на якій представлено історичні видання, що неупереджено висвітлюють складні сторінки подій Другої світової війни, розкривають роль та внесок України у перемогу та вшановують пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом. Поки батьки знайомилися з літературою, діти розкрашували патріотичні малюнки.

Символом пам’яті про жертви Другої світової війни в світі, а з 2014 року в Україні, є червоний мак. Дизайн розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам’яті та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з другого – кривавий слід від кулі. Поруч із квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни – 1939–1945 – та гасло “Пам’ятаємо. Перемагаємо”. 

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. Ця квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: “Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке – як мак процвітає…”.У відомій пісні “Ой, ти, Морозенку, славний козаче”, мак згадується поруч зі смертю козака: “…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко в неволю попався…” Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак у такому символічному значенні перейшов у художню літературу. В Івана Франка: “Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе”. Легенду про мак обробив і Михайло Стельмах у творі “У долині мак цвіте”: “…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…” Одна із героїнь роману Олеся Гончара “Прапороносці” гине в долині червоних маків.

Саме тому, бібліотекарями та ініціативною групою користувачів було власноруч виготовлено символ пам’яті – маки. Кожен бажаючий мав можливість придбати квітку пам’яті,  тим самим віддавши шану героям і пам’ять усім жертвам війни.

 Зібрані кошти були передані на потреби військових.