Шановні
користувачі!
Відкриваючи
рубрику "Творчість молоді" ми ставимо перед собою єдину мету -
популяризувати літературну творчість молодих людей Виноградівщини, їх "спроби пера" у різних жанрах, а основне - додати їм впевненості у
власних силах. На сторінках нашого блогу Ви можете відкрити для себе юні
таланти, пізнати внутрішній світ молоді, що пронизаний поетичністю ,
почуттям кохання, любов'ю до рідного краю, України, а також презентувати
свої власні твори.
Запрошуємо Вас до співпраці.
Перейдіть на сторінку "Творчість молоді" і читайте більше повідомлень на цю тему
Плитка Оксана Володимирівна
Люблю свою матусю я
Люблю свою
матусю я,
Красиву ,щиру і терплячу.
Я вірю: з нею мені буде щастя,
з нею я здолаю всі невдачі.
Прекрасне в неї ім'я і святе,
Звучить воно - МАРІЯ...
Красиву ,щиру і терплячу.
Я вірю: з нею мені буде щастя,
з нею я здолаю всі невдачі.
Прекрасне в неї ім'я і святе,
Звучить воно - МАРІЯ...
І Богу дякую всім серцем я за те,
що ім'я носите Ви чесно й гідно.
Пробачте, мамо, що неслухняною була,
десь образила і скривдила словами.
Я каюсь, чесно кажу Вам,
Моя душа тоді була мов камінь.
що ім'я носите Ви чесно й гідно.
Пробачте, мамо, що неслухняною була,
десь образила і скривдила словами.
Я каюсь, чесно кажу Вам,
Моя душа тоді була мов камінь.
Тепер
я зрозуміла річ одну важливу:
я знаю - найдорожче слово-МАМА
І лиш тоді принесе воно нам щастя,
коли повіримо в його силу і талання.
Ви знаєте, пишу я ці рядки не просто
так.
Пишу, щоб зрозуміти, хто для мене мама
Боже, яка ж вона чудова, а відтак -
моя любов палатиме до неї завжди.
Пишу, щоб зрозуміти, хто для мене мама
Боже, яка ж вона чудова, а відтак -
моя любов палатиме до неї завжди.
Рядки ці для Вас, матусю, написала сьогодні я
Бо
я люблю Вас так безмежно -і в цьому заповідь моя!!!
ОДА
до ТЕБЕ
Зустріла я тебе недавно,
Зустріла я тебе недавно,
Не
сподіваючись зустріти.
Але
той погляд запам’ятала я назавжди
І вже не
знаю, що мені робити.
Не знаю, чому той погляд лиш мені
Такий простий і щирий і надійний.
І тут відчула іскорку в душ і-
й сповна схотілося віддатися цій силі.
й сповна схотілося віддатися цій силі.
Схотілося відчуть тебе
через палкий гарячий поцілунок
через палкий гарячий поцілунок
Так хочеться торкнуться губ твоїх -
і злитися в одне – єдине Ціле.
і злитися в одне – єдине Ціле.
ЧЕСТЬ і СЛАВА ГЕРОЯМ-ВИЗВОЛИТЕЛЯМ!!
День Перемоги – світле свято
Прийміть вітання, ветерани,
Бо
здобували перемогу дуже важко
І досі не зажили ваші рани.
І досі не зажили ваші рани.
Бажаю Вам здоров’я і наснаги,
Щоб чимскоріше зажили всі рани,
Та
дуже добре знаю, ветерани,
що найстрашніша серця рана.
Ви
не печальтеся, що час сплива мов ріки,
що догорає свічка вашого життя..
Бо честь і
слава буде Вам навіки
І доля ваша не піти у
забуття!
ЧОМУ ТАК БІЛЬ ТЕРЗАЄ ДУШУ
Чому так
біль терзає душу
Терзає серце, все моє єство
Та
я сказать вам чесно мушу
Тепер
мені вже все одно.
Цей
біль проник у саме серце і охопив мене сповна
І
відчуття, породжене ним вперше
З"явилося у мене недарма.
Це - відчуття тривоги за людей,
Людей
, що втратили ту «іскорку вогню в житті»
Яку
щасливо ніс так Прометей ,
щоб поміч людям надати у біді.
Це іскорка Любові і Добра,
Це іскорка Любові і Добра,
порядності і чесності хвилини
Яка ж вона для мене дорога
і в серці моєму вона пломеніє донині.
КЛАПТИК РІДНОЇ ЗЕМЛІ
Ми- українці! Сини й дочки рідної
землі
Буваєм наодинці, буваєм не самі
Буває,
імігруєм далі дому і сім’ї
Чи,
навпаки,лишаємось у рідній стороні.
Але…Життя..Воно
таке складне
Непередбачене
й ненависне до всього
Можливо, провірятиме тебе
Коли
один..Подалі свого дому.
Скажи, чи патріотом звешся ,
Скажи, чи патріотом звешся ,
Чи криєш ту
любов до клаптику землі
Де ти якогось разу народився
А не ізріс в далекій чужині ?
Інколи
не дума кожен з нас
А що попереду? Яка стежина в майбуття?
А,
може, підійшов той час,
коли покинуть батьківщину вже пора.
Люди - як ті птахи
коли покинуть батьківщину вже пора.
Люди - як ті птахи
Шука тепла
і прихистку подалі від усіх
А
потім бідкаємсь, невдахи,
як ісправить глупі помилки.
як ісправить глупі помилки.
Чи треба утікати світ за очі
Не знаючи, чи щастя жде нас впереді
І марить про високе й досі
І марить про високе й досі
Якщо невпевнені у своїй правоті.
Любі мої… Пам’ятаймо, українцями звемося зроду
Плекаймо Віру, Надію, Любов.
Любі мої… Пам’ятаймо, українцями звемося зроду
Плекаймо Віру, Надію, Любов.
Адже
нашому роду - нема переводу
І свідченням цьому - є наша гарячая кров!
ЧИ ЛЮБОВ ЦЕ?
Мабуть, люблю..
Мабуть,
не знаю..
Та
впевнена у тому, що кажу:
"Із дня у день до нього я звикаю".
Звикаю, як до сродної душі
Звикаю, сама не помічаючи цього
Звикаю,
як до чогось близького мені
І
хочу крикнути: «Люблю його!»
Хочу
торкнуться ніжних рук твоїх
Відчути серця
калатання стук
Наблизитись до губ осяйно чарівних
І
опинитись в казці, яка для нас двоїх.
Хочу
до тебе пригорнутись як мале дитя,
Спрагле
до ласки, доторку, очікування чуда.
Наблизитись на мить жаданого єства,
Що зігріва своїм теплом завжди і всюди!
Досить слів! Ти потяг шлеш до мене
Досить слів! Ти потяг шлеш до мене
Такий
омріяний, закоханий, жаданий,
Будь ласка, пригорни мене до себе
І
я назву так ніжно: "МІЙ КОХАНИЙ!" Подаруй
цілунок пелюстковий ,
подаруй любов, що криється внутрі
Подаруй ранковий день казковий –
Подаруй ранковий день казковий –
й щасливими зостанемось тоді.
Я
хочу..Просто слів не можу підібрати
Хочу
голубить, пестить, осягнуть
Хочу
від серця, від душі кохати
І десь побачивши не оминуть!
ЯКЕ ВОНО-ЖИТТЯ?! Життя - є Дар. Великий Дар.
І той, хто його не цінує, цього не заслуговує.
І той, хто його не цінує, цього не заслуговує.
Леонардо
да Вінчі
Хочу почати розповідь свою
Про те, що має значення для кожного із нас
І чом сотворені тим Адамом з раю
І
задум той несли в собі хоч раз?
Життя - осяйність
мрій й переконань людських
Життя
- закоханість обох сердець
Життя
- набір тих слів простих,
Які
приховують глибокий сенс.
Воно
- мінливе, чисте і прозоре
Воно - мрійливе, осяйне, прекрасне
І хочу підібрати тих слів доволі
І
я згадала - ЖИТТЯ- то ЩАСТЯ!
Щастя
бачити усміхнену родину
Щастя
- відчувати поцілунок близької людини
Щастя - працювати
кожну днину
Щастя - це старання понад сили.
Та
іноді - це втрата, біль, сумні хвилини
Непосильні будні, марення ,брехня
Непосильні будні, марення ,брехня
Та
ще й хвороба забира ті сили
Й здається навкруги бездоння і пітьма!
Та пам‘ятати має кожен
з нас
Життя
дано не просто так
І вірте, що усе буде гаразд
І
слід глибокий затавруємо в віках!
Немає коментарів:
Дописати коментар