Павло Юрійович Цильо

(95-річчя від дні народження  голови районної організації товариства 

добровольців Закарпаття, учасник бойових дій.) 

Народився 16 квітня 1925 року в сім’ї землероба в с. Дешковиця Іршавського  району. Після закінчення восьми класів народної школи допомагав батькам у господарстві.

Після визволення Закарпаття Червоною армії 28 жовтня 1944 р., Павло Цильо в неповних 19 років, без дозволу батьків, добровольцем подався до лав  Радянської Армії у місті Свалява. Бойовий шлях простягався  від міста Сніна – Гуменне (Словаччина) до міста Пардубіце (Чехія). З кулеметом «Максим» визволяв від німецьких загарбників Словаччину, Польшу та Чехію.

Багато разів пробирався з побратимами в тил ворога і брав німців у полон, але потім і сам поранений, непритомний, потрапив до їхніх лабет 2 лютого1945 на території Чехії. Фашисти по – звірячому ставились до радянських  полонених. Багато з них залишилися навіки спочивати вічним сном на чужині.

Пройшов усю війну. Перетерпів знущання в полоні. Знайшов у собі сили й після сильного поранення ніг дійшов до госпіталю.

24 квітня того ж року госпіталь був визволений радянськими  танкістами і Павло Цильо вдруге вступив до лав Червоної армії в окрему 10 –ту трофейну бригаду слюсарем.

Спочатку був серед тих хто очищав поле боїв  від ворожої бойової техніки біля шосе Берлін –Прага. Потім за договором демонтували заводи, фабрики і відправляли на батьківщину із східної зони Німеччини (Рахівська картонна фабрика, Іршавський абразивний завод і т. д.)

Коли в 1947 р. із заводами і фабриками було завершено, передислокувалися в місто Йогангеоргенштадт – добувати  уранову руду і відправляти в колишній Радянський Союз. І тільки через 5 років і три місяці служби в радянській зоні Німеччини (9 серпня 1949 р.) був демобілізований у рідне Закарпаття, де поєднував роботу з навчанням – вступив у сьомий клас школи робітничої молоді.

Здобув  середню, відтак – вищу освіту (закінчив Івано–Франківський  педінститут). 35 років працював учителем на Берегівщині та Виноградівщині. У 1985 році пішов на заслужений відпочинок. Проживає в селищі Вилок.

У  липні 2015 року Павло Юрійович Цильо  отримав  нагрудний знак та посвідчення до відзнаки Президента України – медалі «70 років визволення України від фашистських загарбників».

Нині,– інвалід Великої Вітчизняної війни 1 групи, учасник хору ветеранів війни і праці, очолює Виноградівську районну організацію Товариства  добровольців Закарпаття – учасників війни.

Джерельні приписи:

Календар краєзнавчих пам’ятних дат Виноградівщини на 2015 рік : Бібл. посібн. / ЦРБ; Уклад.: Вовканич Л. С; Відпов. за вип. К. Г. Вашкеба – Виноградів,  2015. - 52с.

У єдиному строю: Художньо – документальні оповіді, спогади, фотодокументи / Упорядкування А. І. Окаль,  Ю. М. Граб, І. В. Густі. – Ужгород: КП «Ужгородська міська друкарня», 2007. – С. 23 – 24ю

Цільо, П. Як я був двічі  добровольцем  //Новини Виноградівщини. – 2009. – 8 трав.

Читайте також:

Інваліда війни Павла Цильо нагороджено медаллю

«Пішов на війну з піснею, повернувся з музикою». Про Другу світову війну згадуєветеран Павло Цільо.