Петровцій
Іван Юрійович – поет, прозаїк, перекладач, активний громадський діяч, зокрема
так званого русинського руху. Народився 22 травня 1945 р. в с. Осій Іршавського
району Закарпатської області в простій селянській родині. Середню освіту здобув
у сусідньому селі Ільниця, де навчався після закінчення Осійської семирічки.
Працював
вантажником, різноробочим, шахтарем в Краснодоні, шофером, токарем. Строкову
військову службу проходив у німецькому місті Дрезден. Повернувшись додому
вступив до Ужгородського державного університету на факультет іноземних мов. Закінчивши університет,
із 1973 по 1975 р.р. викладав французьку мову у восьмирічній школі рідного
села. Потім освоїв професію журналіста.
Першого
вірша надрукував у 1960 році в районній газеті «Нове життя». Згодом поезії Івана
Петровція друкувалися в обласних та республіканських газетах, журналах,
альманасі «Перші промені», колективних збірниках «Перевал», «Поезія» і
«Калиновий спів».
Потім побачили
світ його поетичні збірки «Знак весни», «Карпатське літо», «Жовтень – осені
свічадо» та ін., збірки віршів для дітей «Софійка і весна», роман-детектив
«Мануміссіо, або ж Хроніка урмезійовських убивств» у співавторстві з дружиною
Валентиною Петровцій.
З під
його пера вийшли збірки поезій на українській, російській, угорській та
русинській мовах. Також Іван Юрійович відомий у колі перекладачів.
Закарпатський поет переладав з угорської, французьської, естонської мов. Іван
Петровцій написав чимало літературних статей.
Поезії
Івана Петровція перекладені багатьма мовами. Серед них – російською,
калмицькою, німецькою, угорською, чеською, словацькою.
Спільно
з композитором Іваном Поповичем написав понад два десятки пісень, чимало з них
у 1976 році вийшли окремою платівкою. До поезій Івана Юрійовича, зверталися також заслужений діяч мистецтв
України Петро Рак, народний артист України Степан Гіга та інші.
Іван
Петровцій був делегатом Першого Конгресу Міжнародної Асоціації Україністів (Київ,
Україна, 1990), Першого Всесвітнього Конгресу Русинів (Чехословаччина, 1991), лавреат
преміі імені Дьюли Ійєша Угорського Союзу письменників (1994),
премії
за кращу сатиру «Хитрий Петро» (1997, Болгарія), Міжнародної премії за
русинську літературу імені Олександра Духновича (1998), був членом Спілки письменників
України з 1986 року.
Ім’я Івана
Петровція зайняло вагоме місце в літературному процесі Закарпаття у ХХ столітті.
Він був тонким ліриком, співцем краси рідного краю. Його серце і слово належало
людям, тим, кому дарував свої душевні почуття.
Помер
Іван Петровцій 1 січня 2016 року в с. Ільниця. Похований у рідному селі.
Більш детально ознайомитися із життєвим і творчим шляхом русинського поета Ви можете переглянувши електронні ресурси:
Немає коментарів:
Дописати коментар