Тризуб як малий герб держави Україна

один із трьох головних символів української державності був затверджений 19-го лютого  1992 року. Відкритий конкурс щодо створення проєкту Державного Герба України, відповідно до Постанови Верховної Ради, був оголошений 24 червня 1991 року (тобто ще за існування СРСР).

Для участі в конкурсі  надійшло понад 200 робіт (усі вони тепер зберігаються в Центральному державному архіві органів центральної влади та управління). Важливо, що 192 із них містили зображення тризуба у різних контекстах.

Переміг у конкурсі проєкт історика-геральдиста Андрія Гречила та художника Івана Турецького. На думку Гречила, тризуб у графічній традиції періоду правління Великого князя Володимира був прийнятий не випадково, оскільки «саме за князя Володимира всі етнічні українські землі були об’єднані в одній державі.

Історія виникнення

Що символізує Тризуб? Для українців в усьому світі Тризуб символізує нерозривний зв’язок із Вітчизною. У різні періоди історії наш Тризуб ставав символом боротьби за незалежність.

У давні часи він використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з I століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II століття.

Радянська тоталітарна система таврувала тризуб як «націоналістичний знак» та жорстоко карала тих, хто його використовував. У сприйнятті кремлівських катів із тих часів мало що змінилося – їхньому двоголовому орлу досі ніщо не пече так, як вістря нашого тризуба!

Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу). Відомий дослідник Тризуба В. Січинський навів у своїй книзі перелік трактувань Тризуба, що існували в середині XX сторіччя.

За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. За матеріалами енциклопедії: посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів із візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого – тризуб.

Офіційно герб УНР був затверджений у Коростені 25 лютого (12 за старим стилем) 1918 року. На початку цього місяця Центральна Рада під натиском більшовиків переїжджає з Києва до Житомира, потім до Сарн і Коростеня. Саме в цьому містечку на Житомирщині, у штабному вагоні, і відбулося засідання Малої Ради — органу Центральної Ради, що діяв між сесіями, де і було прийнято історичне рішення. У 2006-му на території залізничної станції на честь події відкрито пам’ятний знак (скульптор В. Козиренко).

Перші публікації в пресі про те, якою має бути головна українська емблема, з’явилися ще в 1911 році, в період підйому патріотизму й активізації роботи «Просвіти».
Тризуб став компромісом, адже емблем, що претендували на роль Державного герба, було кілька — серед них і козак з мушкетом, архангел Михаїл, герби Львова і Києва. Знак князя Володимира Великого здобув сучасну назву з легкої руки історика Карамзіна, автора «Історії держави Російської». Уже з кінця XVIII століття стали широко відомими археологічні відкриття, що містили державну символіку Київської Русі.
У 1796 році був зафіксований злотник князя Володимира, потім срібник — монети, на яких карбувався княжий символ, тризуб, — зазначає Юрій Савчук. — З 1852-го до наукового обігу входять монети часів Київської Русі з відомого Ніжинського скарбу, в якому їх було приблизно 200.
Частину цих монет розіслали до наукових установ, інша потрапила до приватних колекцій і подарована імператорській сім’ї. Саме монети з Ніжинського скарбу невдовзі започаткували в Ермітажі найбільшу колекцію срібників києво-руського часу, в якій нині майже 130 монет, і становлять її більшість.
У процесі дослідження тризуба, його походження та символіки, вченими висунуто щонайменше 40 різних теорій, але знак і досі залишається загадковим.  Його пов’язують із Трійцею, з народними традиціями, різними філософіями. Можливо, ми ніколи не дізнаємося, що означав тризуб і хто зобразив його вперше.
Учені констатують той факт, що цим знаком позначали власність (з кінця X ст. тризуб з’являється не лише на монетах, печатках, його ставлять на предметах вжитку, цеглі, озброєнні), це знак династичного характеру, символ княжого достоїнства. З таким акцентом тризуб і став Державним гербом УНР та її спадкоємиці України, що здобула незалежність у 1991 році.
За часів УНР тризуб як елемент державної символіки вперше з’явився наприкінці 1917 р. на паперових грошах. Із цього питання на сторінках газет висловлював свою думку і голова Центральної Ради Михайло Грушевський. Він не був великим прихильником тризуба, про який казав, що це знак «неясного значіння», і виступав за нові модерні символи, співзвучні з символами Європи. Тоді розглядалися пропозиції істориків і геральдистів узяти за зразок державну символіку США і на синьому полі розмістити золоті зірки за кількістю земель України чи літер у слові «Україна», як на нинішньому прапорі Євросоюзу. Була й пропозиція розмістити на синьому полі літеру «У» чи абревіатуру «УНР» , як у Франції, або ж у центрі герба поставити фігуру селянки чи плуг як символ мирної праці, що викликало негативну оцінку. Чимало дискусій велося і щодо Великого герба УНР, проект якого розробив відомий графік і архітектор Василь Кричевський і який поки що залишається на папері.
Тризуб органічно увійшов у нашу свідомість й щоденне життя. Його стилізовані зображення є логотипами партій, громадських рухів і організацій. Нині тризуб можна побачити на вжиткових речах, одязі, посуді. Останнім часом дуже популярні прикраси, зокрема підвіски, у вигляді державного герба, тату. Усе це свідчення того, що українці сприймають тризуб не просто як офіційну історію, а як частину власного «я».

До речі зі шпиля над куполом Верховної Ради радянську зірку було демонтовано лише 24 лютого 2014 року за дорученням заступника Голови Верховної Ради Руслана Кошулинського. А тризуб на шпилі будівлі парламенту встановили тільки 29 жовтня 2015 року за розпорядженням Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана.