19 березня 2025

Цього дня народилися українські поети Максим Рильський та Ліна Костенко… Шануймо і читаймо

 

19 березня багате на уродини майстрів українського слова. Цього дня з’явились на світ двоє титанів української літератури ХХ століття - Максим Рильський та Ліна Костенко.

Їхні життя і творчість вивчаються на уроках літератури в школах, їхні вірші вчать на пам’ять вже не одне покоління учнів, їхні слова знайшли відгук в багатьох серцях і душах.

Обоє творців стали прикладом і моральними авторитетами свого часу.

Максим Тадейович Рильський -- народився 130 років тому.

 Він був майстром інтимної лірики, а також одним з учасників літературного об'єднання неокласиків. Свій перший вірш написав у семирічному віці, а у п'ятнадцять років представив дебютну поетичну збірку “На білих островах”. Загалом у Рильського 35 поетичних збірок, а також понад чверть мільйона поетичних рядків, перекладених, зокрема із французької й польської мов.

Ліна Василівна Костенко -- народилася 95 років тому.

У своїх творах “залізна леді української поезії” — саме так називають Костенко — нещадно критикувала радянську владу. Була учасницею дисидентського руху, члени якого не боялись відкрито висловлювати свої політичні погляди. Тому її творчість була заборонена на 15 років. Однак Ліна Василівна продовжувала писати, і у 1979 році представила чи не найвідомішу свою працю — віршований історичний роман “Маруся Чурай”..

Одного разу вони зустрілись, і Ліна Костенко написала вірш     «Пейзаж із пам’яті»:

 

                                         Ледь-ледь торкаю слово аквареллю -

                                         прив'ялий ранок, тиша, парапет.

                                         З кленового туманного тунелю

                                         виходить Рильський, майже силует.

                                         Різьба по небу - дерево черлене.

                                         Я теж з туману обрисом з'явлюсь.

                                         Він сумно-сумно дивиться на мене,-

                                         хто я така, чого я так дивлюсь.

                                         А я дивлюся... Я хвилююсь трохи...

                                         І розминулись. Тільки силует.

                                         Оце і все. Зустрілись дві епохи.

                                         Дурне дівчатко і старий поет.

                                         Кружляє листя, і не чутно кроків.

                                        Пейзаж, котрому років, років, років.

Шануймо!

Немає коментарів:

Дописати коментар