«Бути українцем — значить бути постійно в стані доказування свого права на існування»

Це не просто цитата видатного письменника, відомого українського політичного діяча Володимира Винниченка, а глибоке осмислення історичної долі українського народу, його боротьби за виживання та самоствердження. 

З нагоди 145 – річчя з дня народження Володимира  Винниченка Виноградівська міська бібліотека-філія №3  запрошує на інформфуршет  «Володимир Винниченко: доба і доля»,  де  підібрані кращі твори спадщини письменника. Його літературна спадщина налічує чотирнадцять романів, десятки драматичних творів, понад сто оповідань, і кілька особистих щоденників.

Його книжкам судилось народжуватись двічі: в 1902 році, коли вперше були надруковані твори і наприкінці 1980-х років, коли після довгих десятиліть замовчування, його твори знову з’явились в Україні.

Винниченко-письменник дебютував у короткій формі. Його перша збірка оповідань називається «Краса і сила». Вона перегукується з оповіданням, що було надруковане у 1902 році й називалося «Сила і краса». І оповідання, і збірка наголошують на тому, що цінно для Винниченка.

У 1910–1912 роках Володимир Винниченко пише свої п'єси: «Базар», «Брехня», «Співочі товариства», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Дочка жандарма», «Натусь», «Молода кров», згодом були написані «Мохноноге», «Мементо», «Гріх», «Кол-Нідре», «Над», «Великий секрет», «Пророк».

Його п’єси визнавали та ставили не тільки в Україні, але і в Європі.

Винниченко – автор першої в Україні антиутопії «Сонячна машина», яка з’явилася в 1926 році. Тут він скептично ставиться до капіталізму, зокрема його намагання купити і вірність, і кохання, проте компрометує й революційні організації. Він навіть мріяв номінувати цей роман на Нобелівську премію з літератури.

Найкраще джерело біографії Винниченка – його щоденник. Він вів його зі своєю повною принциповістю. Щоденник охоплює 1911–1951 роки, фактично, все його життя. У щоденнику Володимир Винниченко нотує все надзвичайно детально. Паралельно пише про політичне життя, лається на всіх, згадує про свої художні задуми, розповідає, над чим працює.

Тим, хто зацікавитися постаттю Винниченка, треба починати з найцікавіших сторінок із його щоденника.

Під кінець життя Винниченко пише трактат «Конкордизм», який має підзаголовок «Система будування щастя». Це – соціальна утопія й без підготовки можна подумати, що в автора проблеми з критичним мисленням. Але в таке щасливе утопічне майбутнє Винниченко вірив.

Володимир Винниченко – один із перших в українській літературі, хто колоритно показує міські ситуації й сюжети, а ще – ввів у літературу нових, рішучих персонажів, пролетарів, трудівників, які мають зрушити стару систему. Також у його творах є еротика. Мова його красива й естетична, він вміє красиво побудувати фразу, а на виході – читабельний сильний текст і тому його твори заворожують, а винниченківські герої – люди внутрішньої боротьби, морального вибору та невтомного пошуку істини.

Сьогодні, в умовах війни та боротьби за свободу, його ідеї – про гідність, відповідальність, національну свідомість – звучать з новою силою, надихаючи сучасників залишатися вірними демократичним цінностям, любити свою Батьківщину.