Забуте ім'я

(7 листопада -  115 років від дня народження

 закарпатського прозаїка, перекладача.) 

(1901 – 1962) 

Ворон  Андрій Михайлович народився 7 листопада 1901 року в затисянському селі Чума (з 1946 р. – Затисівка) Угочанської жупи (тепер Виноградівського району) на Закарпатті в бідній селянській родині. Після церковно-приходської навчався в горожанській школі в Марія-Повчанському монастирі нинішньої Саболч-Сатмарської області Угорської  Республіки. Закінчив Ужгородську учительську семінарію (1921). Трудову діяльність розпочав у селі Березники Свалявського району. В 1923 році А. Ворон працює як заступник редактора газети «Русин». Бере активну участь у просвітительській роботі, співпрацює в редакції журналу «Учительський голос», на сторінках якої відстоює право дітей навчатися рідною мовою. В 1924 році був приділений до Мукачівської горожанської школи. До 1938 року вчителював на Іршавщині, Виноградівщині, Рахівщині.  В Рахові одружується на дочці директора Рахівської школи Скіби Йосифа-Елізаветті-Олені. Вже в 1935 році Андрій Ворон працює у Севлюшській горожанській школі.

Після проголошення Карпатської України (1939) стає секретарем міністра господарства Ю. Ревая. У січні 1939 р. в Хусті було засновано Українське Національне об’єднання, генеральним секретарем цієї партії обрано А. Ворона.

Коли Закарпаття окупували угорські фашисти, А. Ворона було заарештовано. Відбував покарання в таборі у Ворюлопоші, у Виноградівській в’язниці.

Після визволення Закарпаття А. Ворона постійно супроводжував ярлик не благодійного. Був арештований як український буржуазний націоналіст. Бракувало доказів, тож енкаведисти використовують його у якості перекладача х чеської та угорської мов. У складі однієї з військових частин закінчує війну у Празі.

Повернувся додому наприкінці червня 1945 року. Влаштувався викладачем історії в Хустському педучилищі. Однак потрапляє під суворий нагляд органів КДБ. У його житлі було зроблено обшук, забрано значну частину бібліотеки, в тому числі твори Б. Грінченка, В. Винниченка, поезії О. Олеся і навіть Ю. Боршоша-Кум’ятського , видані в тридцяті роки. У школі працювати А. Ворону заборонили.

 З осені 1946 року і до виходу на пенсію змінив шістнадцять місць роботи. Працював у райспоживспілці, артілі «Пекар», на гідрометеостанції, у шляховій організації, на щебеневому заводі, фетро-фільцевій фабриці…

Писати почав у 1920 р. Друкувався в газетах «Наука», «Свобода», «Русин», журналах «Літературна неділя», «Підкарпатська Русь», «Пчілка», календарях, альманахах та ін.. Оповідання «Василька проганяють», «Смертний потяг», «Марійка пастушкою» опубліковані в «Альманасі підкарпатських українських письменників» (1936), який вийшов під редакцією і зі вступним словом А. Ворона та М. Храпка.

Часто друкувався під псевдонімами, що на сьогодні ускладнює виявлення його літературної спадщини. Так, «Літературна неділя» поміщала твори А. Ворона під псевдонімом Сігма та перекладене ним з доробку угорського письменника М. Йокая під псевдонімом Крук. Під останнім псевдонімом опублікував також багато статей, зокрема літературознавчого характеру, в журналі «Наша земля» за 1927-1928 рр.

Крім оповідань, у його доробку є чимало статей етнографічного характеру, особливо про життя гуцулів.

Окремим виданням вийшла збірка оповідань «Гуцульська помста» (1944), в якій подано десять творів.

Займався також художнім перекладом. Окремою книжечкою «Дві отданиці» (1942) з’явилися його переклади оповідань угорського письменника М. Йокая.

За радянського часу дорога до видавництва А. Ворону була закрита. Лише останнім часом в обласних газетах про А. Ворона з’явилися статті М. Бандусяка, Ю.Станинця, О. Гаврюша, Н. Гармаш.

Помер 22 червня 1962 року.

Джерело:

Хланта І.В. Андрій Ворон прозаїк, перекладач [Текст]// Літературне Закарпаття у ХХ столітті: біобібліограф. покажч. / Іван Васильвич Хланта; відпов. за вип. Л. З. Григаш. – Ужгород : Закарпаття, 1995. – 967 с.

Літературу про життєвий і творчий шлях та самі твори прозаїка отримуйте в нашій бібліотеці:

Бендас, Д. Андрій Ворон [Текст] // Літературна Виноградівщина. Минуле і сучасне: збірник творів письменників та літературних аматорів Виноградівщини / упоряд. Василь Кіш. – Виноградів. – 1995. – 65 с.

Бандусяк, М. Левине чи заяче серце? Ким бувнасправді Андрій Ворон? [Текст] / Микола Бандусяк //Закарпатська правда. – 1992.- 14 листопада. – с.4. 

Ворон, А. Смертний потяг /Іванкові на могилу/ [Текст]: оповідання // Літературна Виноградівщина. Минуле і сучасне: збірник творів письменників та літературних аматорів Виноградівщини / упоряд. Василь Кіш. – Виноградів. – 1995. – 65 с.

Ворон, А. Буря [Текст]: оповідання // Закарпатське оповідання ХХ століття: Антологія/ Упорядкування, передмова, підготовка текстів, примітки та словник П.М.Ходанича. – Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2002. – 528 с.

Ворон, А. Марійка пастиркою [Текст]: оповідання // Закарпатське оповідання ХХ століття: Антологія/ Упорядкування, передмова, підготовка текстів, примітки та словник П.М.Ходанича. – Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2002. – 528 с

Габор, В. В. Ворон Андрій Михайлович [Текст] //Енциклопедія Сучасної України. Т. 5: Вод-Гн [Текст] / Ін-т енцикл. дослідж. НАН України ; ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.]. - К. : [б.в.], 2006. - 728 с.: іл..

Станинець, Ю. Андрій Ворон літає… [Текст]:Спогад/ Юрій Станинець //Закарпатська правда. – 1992. – 17 червня. – с.4. 

Хланта І.В. Андрій Ворон прозаїк, перекладач [Текст]// Літературне Закарпаття у ХХ столітті: біобібліограф. покажч. / Іван Васильвич Хланта; відпов. за вип. Л. З. Григаш. – Ужгород : Закарпаття, 1995. – 967 с.