Ювіляри жовтня

Монді Микола Іванович

(120 років від дня народження)

Народився письменник, церковний та громадський діяч 13 жовтня 1898 року в с. Биль (тепер Словаччина). Середню освіту здобув у Ужгородській гімназії, навчання продовжив в Ужгородській семінарії (1918).  1 листопада 1922 року висвячений на священика  і був направлений парохом у с. Ірлява Ужгородського району. З 1929 по 1940рр. був парохом  у с. Фанчиково  Виноградівського району. У 1935 році нагороджений титулом почесного намісника (декана).

У 1940 року переїжджає у м. Берегово, де згодом обирається намісником Берегівського округу. Після приходу в м. Берегово Радянської Армії 26 жовтня 1944 року – нова влада цікавиться особою о. Миколи, а пізніше змушують його перейти до російського православ’я. Наштовхнувшись на відмову, 13 листопада 1945 року о. Миколу Монді заарештували співробітники КДБ, а Закарпатський  обласний суд засудив на 10 років  позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією  належного йому майна. Після суду, пройшовши  через Львівську  тюрму – розподільник,  у 1947 р. був вивезений у табори ГУЛАГу  м. Інта Комі АРСР, де працював на різних сільськогосподарських та ремонтно-будівельних роботах аж до звільнення у листопаді 1954 року. Щоб заробити на шматок хліба, ще три роки працює різноробочим в м. Інта. Додому повернувся 8 квітня 1957 року. З 1957 по 1959 рік – нічний сторож у м. Берегові, а з 1959 по 1964 рік – перекладач латинських документів при Берегівському державному архіві… В 1964 році М.Монді виїхав до своїх дітей в Угорщину, де працював в архіві м. Шаторолуйоугель до 1982 року. Помер  о. Микола Монді 19 лютого 1986 року  на 88 – році життя і 64 – му році свого душпарстирства в с. Дамововц (Угорщина).

На підставі ст. 1 Закону української  РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р. о. Микола Монді реабілітований 11 березня 1992 року.

Отець Микола Монді душапасторську і громадську діяльність поєднував ще і з літературою. Остання вирізняє його як одного з кращих католицьких письменників нашого краю.

Написана ним в 1927 році книга «З Христом – за Христа» принесла йому визнання не тільки в краї, але і за кордоном.  До найбільш продуктивними творчих періодів  в літературному відношенні для М.Монді  можна віднести роки, коли він був парохом у с. Фанчиково. Отець Микола активно публікується  в тогочасних    католицьких угорських газетах. Декілька цінних матеріалів було опубліковано в журналі «Календар  Благовісника» і в неаполітичному місячнику «Неділя». Твори о. Миколи Монді не втратили  актуальності і для нашого покоління.

Друкована спадщина о. М. Монді  дуже велика, розкидана в різних періодичних виданнях, переважно в угорських. Його оповідання «Дзвін опівночі» було опубліковано  у 1936 році в м. Севлюш під редакціею А.Ворон і М.Храпка «Альманасі підкарпатських українських письменників».

Окремими книгами були видані: «З Христом – за Христа», Ужгород 1937. Рожнів, 1937. «Тільки одне потрібно» Рожнів, 1937. «Теща» - місце і час видання невідомі.

Джерельні приписи:

·         Монді Микола / Бендас С, Бендас Д .Священники – мученики, сповідники вірності. – Ужгород : Закарпаття, 1999.- С.155 – 157.

·         Літературна Виноградівщина: Минуле і сучасне / Упор. В.Кіш. – Виноградів, 1995. – 65с.

·         Хланта І.В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті: Бібліографічний покажчик. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – 967 с.

Магдинець Василь Васильович

(85 років від дня народження)

Василь Васильович Магдинець - доктор хімічних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки. Відомий вчений у галузі синтезу полімерів, з його ім'ям пов'язано створення нового типу ненасичених полімеризаційноздатних олігомерів -олігоуретанакрилатів. Народився 28 жовтня 1933 р. в с. Теково, Виноградівського району, Закарпатської області. Навчався у школі с. Доманинці Ужгородського району, Мукачівській та Ужгородській гімназіях, СШ №1 м. Ужгород. Вищу освіту здобув на хімічному факультеті Ужгородського державного університету в 1956 р. Протягом 1956-1959 рр. В.В. Магдинець працював хіміком-лаборантом на підприємствах М. Ужгород. У 1960-1962 рр. навчався в аспірантурі Відділу полімерів Інституту фізіології рослин АН УРСР (м. Київ), де вивчав процеси утворення ведорозчинних кополімерів акриламіду та використання їх у народному господарстві як поліелектролітів. За цю роботу йому у 1963 р. присуджено вчений ступінь кандидата хімічних наук за спеціальністю “Хімія високомолекулярних сполук”. Після завершення навчання в аспірантурі В.В. Магдинець був направлений на роботу в Інститут хімії високомолекулярних сполук АН УРСР (м. Київ), де він обіймав посади інженера (1963 р.), молодшого наукового співробітника (1964-1965 рр.), вченого секретаря інституту (1965-1972 рр.), старшого наукового співробітника та завідувача лабораторії ( 1972-1983 рр.), завідувача відділу гетероланцюгових полімерів (1983-1998 рр.).

У 1983 році Магдинець  В.В. захищає дисертацію «Поліуретанакрилати: синтез, властивості та використання» і здобуває науковий ступень доктора хімічних наук, а через рік йому  присвоюється  вчене звання професора.

Він є відомим вченим у галузі синтезу полімерів, а його ім’я пов’язано існування нового типу ненасичених полімеризаційно здатних олігомерів – олігоуретанакрилатів, а також  перетворення цих та епоксидних олігомерів у полімери тривимірної природи по радикальному та іонному механізмах, у тому числі і при фотохімічному ініціюванні процесу.

Василь Васильович є автором та співавтором понад 140 наукових праць, 20 винаходів. Під його керівництвом виконано та захищено  шість кандидатських дисертації, а один із його учнів став  доктором  хімічних наук.

Протягом 1970-2000 рр. був членом наукових рад Інституту хімії високомолекулярних сполук та Київського  національного інституту ім.. Т. Шевченка з присудженням вчених ступенів кандидата та доктора хімічних наук за спеціальністю «Хімія високомолекулярних сполук».

У 1996 році в складі творчого колективу вчених Інституту  хімії високомолекулярних сполук, Інституту фізичної хімії ім.. Л.В.Писаржевського НАН України та Київського національного університету ім.. Т. Шевченка за цикл робіт «Наукові основи створення фотонутливих олігомерних матеріалів і методів реєстрації оптичної інформації та їх використання у наукових технологіях» В. В. Магдинцю присвоєно почесне звання лауреата Державної премії України в галузі науки і техики.

Помер 20 лютого 2015 року.

Джерельні приписи:

Дякова, А. М. Магдинець Василь Васильович [Текст] : [д-р хіміч. наук, проф.] / А. М. Дякова // Енциклопедія Сучасної України. - Т. 18 : Лт – Малицький. - К., 2017. - С. 441-442. : портр.

Календар знаменних і пам’ятних дат Виноградівщини на 2013 р.: Рекомендаційний бібліографічний посібник / Виноградівська ЦРБ; уклад.: Вовканич Л. С; відпов. за вип. К. Г. Вашкеба – Виноградів, 2013. - 58 с.

Шуба Михайло Федорович

(90 років від дня народження)

Михайло Федорович Шуба - український біофізик, доктор медичних наук, професор, академік АН УРСР (з 18 травня 1990 року), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (за 1992 і 2003 роки), завідувач відділу неровово-м'язової фізіології Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України, завідувач і професор кафедри біофізики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, засновник і перший президент Українського біофізичного товариства, засновник всесвітньо відомої наукової школи з дослідження фізіології і біофізики гладеньких м'язів. Народився 30 жовтня 1928 року в с. Сасово Виноградівського р-ну Закарпатської обл.

Після закінчення Ужгородського університету (1953р.) у 1954 р. поступив до аспірантури Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України. Тут пройшов шлях від аспіранта до завідувача відділу та академіка НАН України. З 1984 до 1995 рр. Шуба М.Ф. очолював кафедру біофізики Київського університету імені Тараса Шевченка, а з 1995 р. працював професором кафедри біофізики. Одночасно з 1967 р. був завідувачем відділу нервово-м'язової фізіології Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України.

У 1958 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Характеристика функционального состояния сосудисто-двигательного центра при нарушении сосудистого тонуса”, у 1966 р. – докторську дисертації “Электрофизиологические свойства гладких мышц”.

Академік Шуба М.Ф. – вчений зі світовим іменем в галузі фізіології і біофізики збудливих тканин.

Наукові дослідження в основному були присвячені фізіології та біофізиці гладеньких м'язів. Йому належить відкриття електричного зв’язку між гладеньком’язовими клітинами, що лежить в основі міжклітинної комунікації, іонної природи збуджуючої і гальмуючої дії нейромедіаторів на гладенькі м'язи та виявлення невідомого раніше синаптичного збудження та гальмування м’язових клітин шлунково-кишкового тракту. Шуба М.Ф. уперше виявив іонний струм кальцієвих каналів мембрани гладеньком’язових клітин, дослідив основні фармако-біофізичні властивості цього струму, запропонував оригінальне пояснення механізмів активації скорочення гладеньких м'язів та формування базального судинного тонусу, що найбільш задовільно пояснювало експериментальні факти з даної проблеми; проводилось пріоритетне дослідження потенціал керованих кальцієвих каналів плазматичної мембрани міоцитів.

Творчий доробок Шуби М.Ф. – понад 320 опублікованих наукових праць, 3 монографії та 4 підручники для вузів, серед яких підручник “Біофізика”, навчальні посібники “Біофізика. Практикум”, “Нервово-м’язова фізіологія” тощо.

Шуба М.Ф. тривалий час працював відповідальним секретарем Українського фізіологічного товариства, очолював експертну наукову раду ВАК України, був відмічений почесним знаком “Відмінник Освіти України”.

Шуба М.Ф. – двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992р., 2003р.), організатор і перший президент Українського біофізичного товариства (1993–1998рр.).

Помер 21 березня 2007 р., похоронений у Києві

Джерельні приписи:

Комендар,В.І.Шуба Михайло Федорович / В.І.Комендар // Енциклопедія Закарпаття: визначні особи ХХ століття: Гражда, 2007. – С.282.- 283.

СайтІнституту фізіології імені О. О. Богомольця

Джерело:

Календар знаменних і пам’ятних дат Виноградівщини на 2013 р.: Рекомендаційний бібліографічний посібник / Виноградівська ЦРБ; уклад.: Вовканич Л. С; відпов. за вип. К. Г. Вашкеба – Виноградів, 2013. - 58 с.