Відомі особистості Виноградівщини: ювіляри червня

Бровді Іван Васильович - заслужений скульптор України

(80 -  річчя від дня народження)

Народився  Іван Васильович 2 червня 1939 р. в с.Онок Виноградівського району. У рідному селі Іван Бровді закінчив семирічку. Ще в початкових класах у Івана проявився хист вирізати з каолінових глин фігурки звірів, птахів, людей. Після закінчення середньої школи у Великих Ком’ятах (1952-1955рр. ), І. Бровді навчався в Училищі прикладного мистецтва в Ужгороді (1956-1961рр.). На виставках кращих студентських робіт його композиції викликали схвальні відгуки педагогів Ф. Манайла, В. Свиди, П Балли, М. Поповича, А. Шепи, К. Лозового, І. Гарапка, М. Медвецького. 

Заразвін знаний не лише в краї, а й далеко иза його межами художник-живописець та скульптор з європейським іменем, Член Національної Спілки художників України (1968 р.), нагороджений бронзовою медаллю виставки досягнень народного господарства СРСР (1971 р.), лауреат обласної комсомольської премії ім. Д. Вакарова (1972 р.) та обласної премії в галузі образотворчого мистецтва ім. Й.Бокшая та А.Ерделі (1998 р.), заслужений учитель України (1970 р.), заслужений художник України (1997 р.), народний художник України (2008 р.), учасник державних та зарубіжних виставок. Створив значну кількість монументальних робіт, бронзових та дерев’яних рельєфів для площ і будівель на Закарпатті. Серед найвідоміших – пам'ятники Кирила і Мефодія, Тараса Шевченка та Щасливого Сажотруса в Мукачеві, а у Виноградові - пам’ятник Ангела–охоронця.

Джерело:

Календар знаменних і пам’ятних дат Виноградівщини на 2013 р.: Рекомендаційний бібліографічний посібник / Виноградівська ЦРБ; уклад.: Вовканич Л. С; відпов. за вип. К. Г. Вашкеба – Виноградів, 2013. - 58 с.

Більше дізнайтеся зі сторінок друкованих видань у нашій бібліотеці:

Бейреш, М. Шлях до Олімпу народного художника Івана Бровді. Відомому майстру скульптури – 70. / Михайло Бейреш // Старий Замок. Паланок. - 2009. - 4-10 черв.  Кашуба, Т. В обласному музеї ім. Й. Бокшая відкрито виставку живописних робіт народного художника України Івана Бровді / Тетяна Кашуба // Новини Виноградівщини. – 2013. – 26 січ. – С. 8.

Кобаль, Н. Майстер пензля і різця. 16 картин виставив у своєму рідному селі Іван Бровді з нагоди 75-річчя / Наталія Кобаль // Новини Виноградівщини. – 2014. - 7 черв. – С. 4.

Конкіна, М. Мистецьке сімейство Бровді відзначає свій неповторний ювілей / Марія Конкіна // Новини Виноградівщини. – 2016. – 6 серп.

Селехман, М. Феєрверком неповторного свята, незабутніх почуттів і емоцій стала виставка мистецького подружжя Бровді / Марія Селехман // Новини Виноградівщини. – 2015. – 6 черв.

Погоріляк Петро Васильович

 (1909 – 1994 рр. )

Народився Погоріляк П. В. 3 червня 1909 р. в с. Широке на Виноградівщині. Після закінчення початкової школи навчався в Берегівській українській гімназії, яку закінчив з відзнакою. Потім -  навчання в Ужгородськійї духовної семінарії. В  в 30-х роках ХХ ст. працював священиком в Тернові на Тячівщині. Підтримував тісні зв’язки з С. Папом, з яким разом навчався в духовній семінарії. У 1940 р. на підпільній нараді проводу ОУН на Закарпатті в Хусті його було введено в крайовий провід і доручено створити друкарню де друкувалися підпільні листівки, відозви, газета «Чин». С. Пап через П. Погоріляка мав зв’язок з підпільниками. 13 липня 1942 р. був арештований і доправлений в слідчу тюрму «Ковнер». Після страшних тортур був засуджений угорським військовим трибуналом на 8 років тюремного ув’язнення. Строк відбував у тюрмі м. Вац.

Повернувшись додому продовжив працювати греко-католицьким, а потім православним священиком в угорських селах Берегівщини. Від політики відійшов. Підтримував тісні зв’язки з єпископом Іваном Маргітичем, колишнім в’язнем «Ковнера». Останні роки проживав в м. Берегове, де в 1994 р. помер.

Джерело:

Календар знаменних і пам’ятних дат Виноградівщини на 2013 р.: Рекомендаційний бібліографічний посібник / Виноградівська ЦРБ; уклад.: Вовканич Л. С; відпов. за вип. К. Г. Вашкеба – Виноградів, 2013. - 58 с.

Глеба Юрій Юрійович

 (нар. 1949  р.)

Український біолог, фізіолог рослин, генетик, академік НАН України, дослідник і науковий керівник у галузі генетики та біотехнології рослин. Народився 13 червня 1949 рокув інтелігентній сімї в с. Шаланки. Закінчив біологічний факультет Київського державного університету у 1971 році. Захистив дисертацію кандидата біологічних наук в Інституті ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України. 1980 року отримав звання доктор біологічних наук у Ленінградському університеті. Автор більш ніж 200 наукових праць, має 30 патентів на винаходи. Широковідома активна науково-організаційна робота Ю.Ю. Глеби як академіка-секретаря відділення загальної біології НАН України (1988–1998), члена Міжнародної консультативної ради Міжнародного фонду Сороса, радника з наукових питань при Президенті України, члена Державного комітету України з Державних премій з науки і технологій. Він був головним редактором журналу «Цитологія і генетика», членом редколегії журналів «The Plant Journal», «Theoretical and Applied Genetics», «Genetic Manipulation in Plants».

Ю.Ю. Глеба — фундатор (1990) і перший директор Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України (сьогодні він є почесним директором цієї наукової установи).

Протягом 1992–1999 рр. Юрій Юрійович працював у американській компанії «American Cyanamid/American Home Pro ducts» (Прінстон, Нью-Джерсі), де розвивав дослідження в галузі біотехнології, геноміки та інженерії рослин. У 1999 р. Ю.Ю. Глеба став співзасновником «Icon Genetics AG» (Мюнхен, Німеччина) — компанії з біотехнології рослин. Сьогодні працює її першим головним виконавчим директором. Крім цього, Ю.Ю. Глеба відомий також як співзасновник компанії «Phytomedics» (США). У 2008 р. він заснував компанію «Nomad Bioscience GmbH».

Юрій Юрійович активно працював у багатьох міжнародних фондах: програмі ЮНЕСКО з біотехнології рослин (Париж), Міжнародному фонді Сороса (Нью-Йорк, Москва), Міжнародній Соросівській науково-навчальній програмі (Вашингтон-Москва), фонді «Відродження» (Київ), INTAS (Брюссель). Він член керівного комітету (EPSO) European Plant Science Or ga nization (Європейської організації дослідників рослин) (Брюссель), радник Рамкової програми-7 ЄС «Food, Agriculture, Fi she ries and Biotechnology» (Брюссель).

Основні роботи Ю.Ю. Глеби в галузі клітинної та генетичної інженерії і сучасної біотехнології рослин широковідомі та високо оцінені науковою спільнотою як у нашій країні, так і за кордоном. Міжнародне визнання його наукових досягнень підтверджено обранням до складу Євpопейської академiї (1990), Нiмецької академiї Леопольдiна (1991), Баваpської АН (1992), Свiтової академiї мистецтва та наук (1993), Литовської академії наук (2004).

Наукові досягнення Ю.Ю. Глеби відзначені Деpжавним оpденом СРСР «Знак Пошани» (1981), Деpжавною пpемiєю СРСР у галузі науки й технологiї (1984), «Нагоpодою за pозвиток Євpопейської науки» Фонду Кеpбеpа (1989), «Зеленою pозеткою за євpопейську науку» Фонду Кеpбеpа (1989), Дослiдницькою пpемiєю Олександpа фон Гумбольдта (1989), Деpжавною пpемiєю Укpаїни в галузі науки й технологiї (1989).

Джерело:

Календар знаменних і пам’ятних дат Виноградівщини на 2013 р.: Рекомендаційний бібліографічний посібник / Виноградівська ЦРБ; уклад.: Вовканич Л. С; відпов. за вип. К. Г. Вашкеба – Виноградів, 2013. - 58 с.

Чуприк Етелла

 (нар.1964 р.)

Народна артистка України,  піаністка Етелла Чуприк  народилася 1964 року в м. Виноградів  у багатодітній  родині.

Грі на фортепіано навчалась з трирічного віку, спочатку під керівництвом закарпатських чехів, яких звали Дюсі Бачо та Мігаль Варга, згодом — під керівництвом випускниці Празької консерваторії, викладача місцевої музичної школи Гергель Юдіти Гейзівни. В п'ятирічному віці виступила з своїм першим концертом, на якому виконала Вальс № 7 Шопена та Серенаду Шуберта.

Після закінчення  Ужгородського музичного училища у 1986 р. поступила до Львівської консерваторії ім. М. Лисенка., де навчалася у професора Марії Крих. Як вільний слухач їздила  до Московської консерваторії ім. П. І. Чайковського, де займалася з професором Євгеном Малініним. Навчалася і в іншого знаменитого професора цієї консерваторії Віри Горностаєвої.

1988 року на Конкурсі ім. М. Лисенка отримала І Премію, 1990 р. отримала ІІІ Премію на Конкурсі ім. С. Рахманінова у Москві, а також була лауреатом багатьох різних конкурсів і стипендіатом Асоціації Ріхарда Вагнера в Байройті. Піаністка є також членом журі Конкурсу ім. М. Лисенка, з 1996 року — віце-президент Асоціації українських піаністів. З 1998 року — доцент кафедри спеціального фортепіано Львівської національної музичної академії імені М.Лисенка. З 2010 року — солістка Закарпатської обласної філармонії. 2016 року Етеллі Олександрівні присвоєно звання народної артистки України.

Гастролювала з симфонічними оркестрами в Європі і виступала з такими диригентами як Джансуг Кахідзе, Федір Глущенко, Володимир Сіренко, Андраш Лізеті, Єжи Сальваторскі, Богуслав Мадей, Владімір Понькін, Роберт Кеніг та ін. В її репертуарі близько 300 сольних творів і понад двадцять концертів для фортепіано з оркестром. Здійснила записи 13 компакт-дисків.

Джерело:

Календар знаменних і пам’ятних дат Виноградівщини на 2013 р.: Рекомендаційний бібліографічний посібник / Виноградівська ЦРБ; уклад.: Вовканич Л. С; відпов. за вип. К. Г. Вашкеба – Виноградів, 2013. - 58 с.

Більше дізнайтеся зі сторінок друкованих видань у нашій бібліотеці:

Вишнянський, В. Осіння прелюдія Етелли Чуприк у рідному Виноградові / Василь Вишнянський // Новини Виноградівщини. – 2012. – 26 жовт.

Грись, Т. Магія Етелли Чуприк. Її виступи завжди яскраві й самобутні / Таїсія Грись // Новини Закарпаття. – 2014. – 14 черв. . – С. 21.

Різдвяний концерт органної музики // Новини Виноградівщини. – 2013. – 12 січ.

Етелла Чуприк: «Бог створив спочатку музику, потім рояль і третьою - мене» //Новини Виноградівщини. – 2012. – 13 жовт. – С. 6.

Кобаль, Н. Етелла Чуприк провела майстер-клас у рідному місті / Наталія Кобаль // Новини Виноградівщини. – 2013. – 22 черв. – С. 6.

Любка, К. Музичний екзамен Етелли Чуприк з Виноградова / К. Любка // Прапор комунізму. – 1990. – 8 березня.

Савинець, М. Шлях до визнання / М. Савинець // Новини Виноградівщини. – 1989. – 8 берез.

Храмов, Г. Різноколірні грані фортепіанних перлин: [Етелла Чуприк]/Г. Храмов // Новини Виноградівщини. – 2004. – 6 квітня.

Ковчар Отто Олександрович

 (нар. 1959  р.)

Ковчар Отто Олександрович - економіст, президент торгово-економічної палати народився 22 червня 1959 р. в с.Тросник Виноградівського р-ну

Після закінчення Виноградівської школи-інтернату поступив і успішно закінчив Львівський фінансовий технікум, отримавши спеціальність фінансиста, а в 1986 році по закіченню Ужгородського державного університету отримав спеціальність економіста.

В 1989 році із відзнакою закінчив факультет “Зовнішньо-економічні зв”язки” Всесоюзного інституту ПК ФБУ Мінфіну СРСР в м.Москві і отримав спеціальність економіста-фінансиста з питань зовнішньо-економічної діяльності.

З 1977 по 1994 роки працював на різних посадах в системі Міністерства фінансів колишнього СРСР та Міністерства фінансів України. Загальний стаж роботи в фінансових органах склав понад 17 років.

З 1994 по 1998 роки – начальник Закарпатського обласного управління зовнішньоекономічних зв'язків Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України. За високі досягнення та успіхи в роботі по розвитку зовнішньоекономічних зв”язків неодноразово нагороджувався грамотами МЗЕЗіТ України.

З 1998 по 2000 роки – керівник торгово-економічної місії у складі Посольства України в Словацькій Республіці. За особистий внесок в розвиток двосторонніх торгово-економічних зв’язків між Україною та Словаччиною, з нагоди 150-річчя створення Кошіцької торгово-промислової палати, нагороджений золотою медаллю ТПП Словацької Республіки.

З 2000 року по теперішній час працює в системі ТПП України і обраний президентом Закарпатської ТПП. З 2004 року – співголова українсько-словацької ділової Ради.

Нагороджений Почесною відзнакою ТПП України "Золотий знак – Меркурій" за вагомий внесок у розбудову Палати, сумлінне виконання службових обов'язків, високий професіоналізм.

Захоплення: фотографією, рибальством, охотою, в спорті – гірськолижним та велосипедним спортом, настільним тенісом, волейболом.

 Володіє українською, російською, угорською, словацькою, чеською, польською, сербською, хорватською, англійською мовами.

Дружина – Сергієнко Тетяна Степанівна, кандидат історичних наук, викладач УжНУ.

 Має двох дітей: син – Роман, 1982 р.н.,дочка – Корнелія, 1993 р.н.

Джерело:

Календар знаменних і пам’ятних дат Виноградівщини на 2013 р.: Рекомендаційний бібліографічний посібник / Виноградівська ЦРБ; уклад.: Вовканич Л. С; відпов. за вип. К. Г. Вашкеба – Виноградів, 2013. - 58 с.