Відомі особистості: ювіляри березня

Федір Юрійович Палфій

(95 - річчя від дня народження  вченого, академіка)

(1925 – 1996)

            

Палфій Федір Юрійович - заслужений діяч науки і техніки України, доктор біологічних наук, професор, академік ВАСГНІЛ та УААН, заступник директора з наукової роботи у 1966–1969 рр.

   Народився у 3  березня 1925 р. в с.мт. Королево Виноградівського району. У 1950 р. закінчив Львівський  зооветеринарний інститут і працював головним ветеринарним лікарем Яворівського району Львівської області. З 1951р. по 1954-  навчався в аспірантурі за спеціальністю«Біохімія» Інституту агробіології АН УРСР. У  1954  р.  у  Львівському державному  університеті захистив кандидатську дисертацію на тему « Жировой обмен у крупного рогатого скота в связи с молочной  продуктивностью и родильним парезом», а в1965 р. у Всесоюзному науково – дослідному інституті тваринництва – докторську дисертацію на тему «Значение серосодержащих соединений в процесах пищеварения, обмена веществ и продуктивности крупного рогатого скота».

            З 1954 р. до 1956 р. – старший науковий співробітник Інституту  агробіології АН УРСР, з 1956 по 1961 рр. – старший науковий співробітник Науково – дослідного інституту землеробства і тваринництва західних районів України, з 1961 р. – завідувач лабораторії Українського науково – дослідного інституту фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин. Заступником директора Інституту з наукової роботи працював у період 1966–1969 рр., одночасно виконуючи обов’язки завідувача лабораторії живлення тварин.

Перед новим керівником постало питання зміцнення матеріально-технічної бази Інституту, покращення фінансового забезпечення для виконання науково-дослідних робіт. Йому довелося організовувати наукову роботу Інституту в нових умовах відомчого підпорядкування Академії наук, забезпечувати поступлення необхідних коштів для проведення науково-дослідної роботи. У цей, порівняно короткий період його наукової й організаційної діяльності в Інституті виникла перша кризова ситуація у зв’язку з недостатнім бюджетним фінансуванням. Важко було організувати колектив Інституту для розширення науково-дослідних робіт з господарствами та організаціями з метою одержання позабюджетних коштів. Завдяки організованій і ціленаправленій роботі провідних вчених Інституту вдалося ліквідувати кризовий стан укладанням додаткових угод з вивчення біологічної і продуктивної дії БВК (білково-вітамінного комплексу), що виготовлявся з відходів переробки нафти. Виконавцями цієї угоди були співробітники лабораторії вікової фізіології і біохімії, а також співробітники лабораторії живлення та лабораторії фізіологічних основ утримання с.-г. тварин. У цей складний для фінансування період у забезпечення Інституту позабюджетними коштами включився весь колектив.

У 1969 р. доктор біологічних  наук Ф. Ю. Палфій був переведений на роботу в Науково-дослідний інститут землеробства і тваринництва західних районів УРСР на посаду директора, де пропрацював до 1987 року. З  1989 по 1992 рр. – завідувач відділу Закарпатського науково – дослідного інституту агропромислового виробництва. З 1992 р. по 1996 р. -  завідувач кафедри хімії Львівської академії ветеринарної медицини ім.. С. З. Гжицького.

Під керівництвом академіка Ф. Ю. Палфія підготовлено 8 докторів та понад 120 кандидатів наук .Основні напрямки наукової діяльності знайшли своє відображення більш як у 400 наукових працях

            Звання професора отримав у 1966 р.,член – кореспондент всесоюзної академії  сільськогосподарських наук ім. Леніна з 1970 р., академік Української  академії аграрних наук з 1991р.

Звання заслуженого діяча наук України присвоєно у 1983 р.

Заслужений діяч науки і техніки України, академік ВАСГНІЛ і УААН, доктор біологічних наук, проф. Ф. Ю. Палфій залишився у пам’яті наукової громадськості Інституту як визначний вчений з питань живлення тварин. За його тривалу наукову і організаційну роботу був нагороджений медаллю «За доблесну працю», трьома орденами Трудового Червоного прапора та Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Помер 31 грудня 1996 року. Похований у м. Львові на Личаківському меморіальному цвинтарі.

Джерело:

Календар краєзнавчих пам’ятних дат Виноградівщини на 2015 рік [Текст]: Бібл. посібн. / ЦРБ; Уклад.: Вовканич Л. С; Відпов. за вип. К. Г. Вашкеба – Виноградів,  2015. - 52с.

Палфій Федір Юрійович [Текст]: [про нього] //Енциклопедія Закарпаття : визначні особи хх століття: Гражда, 2007. - С 237 – 238.

Читайтетакож:
До 90-річчя від дня народження професора Палфія Федора

Палфій Федір Юрійович

Палфій Федір Юрійович

В Пустомитівському районі відбулося вшанування пам’яті відомого науковця

Олександр Іванович Бабинець

(95 -  річчя від дня народження архієпископа)

(1925 – 1992)

            Бабинець О. І. народився 27 березня 1925 р. в с. Підвиноградові в родині селянина. Закінчив шість класів початкової школи в рідному селі,  чотирирічну школу у Виноградові. В 1942 році став послушником спочатку  Бедевлянського Іоанно – Предтечевського скиту, а потім Ізького Свято – Миколаївського монастиря. 17 листопада1947 року послушник Олександр з благословення єпископа Мукачівського й Ужгородського Нестора, архімандрита Матфея (Вакаров) був пострижений у чернецтво з ім’ям  Савва, на честь преподобного Савви  Освященого. Архієпископом Львівським, Тернопільським і Мукачівсько- Ужгородським Макаріем (Оксиюк). 29 листопада 1948 р. чернець Савва був возведений у сан іеродіакона. 16 липня 1950  року  єпископом Мукачівським і Ужгородським  Іларіоном (Кочергін) о. Савва був рукоположений в ієромонаха.

            На початку 1951 року ієромонах Савва призначений настоятелем приходу в с. Сокирниця  Хустського району, а через два роки – настоятелем приходів у селах  Бодов 1  і Бодов 2. Восени  збулася його мрія – він одержав благословення правлячого архієрея вступити до Московської духовної семінарії, яку закінчив у 1957 р. ієром. У 1961 р. Савва закінчив Московську духовну академію за 1 розрядом зі ступенем кандидата богословя за курсовий твір по кафедрі Патрології: «Сотеріологія й есхатологія в творах святого Григорія Богослова».

            Закінчивши академію, Савва повернувся в Мукачівську єпархію і протягом шести з половиною років ніс послуг на приході в селі Тросник. 2 січня 1968 р. архієпископ Мукачівський і Ужгородський Григорій призначив о. Савву настоятелем Успенського приходу у Виноградові і поклав на нього послух благочинного Виноградівського благочиння. 12 травня того ж року він звів о. Савву в сан ігумена.

            30 березня 1969 року у Владимирському кафедральному соборі Києва за Божественною літургією відбувся хіротонія архим. Савви в єпископа Переяслав – Хмельницького, вікарія Київської єпархії.

            З1972 до 1977 року єп. Савва керує Чернівецькою і Буковинською єпархіями.

            Від 18 березня 1977 р. єп. Савві доручена Мукачівсько- Ужгородська єпархія. Але через погіршення здоров’я, за проханням до Священного Синоду, 26 червня 1985 року владика був переведений на Полтавську кафедру.

            За ревне служіння Церкві христовій єп. Савва в 1989 р. був визнаний гідний сану архієпископа, а потім нагороджений орденом Св. Рівно апостольського князя Володимира 11 ступеня.

            25 лютого 1922 р. після Божественної літургії в Харківському кафедральному соборі архієпископ Савва раптово помер. 28 лютого він був похований на монастирському кладовищі рідного Ізького Свято – Миколаївського монастиря

Джерело:

Календар краєзнавчих пам’ятних дат Виноградівщини на 2015 рік [Текст]: Бібл. посібн. / ЦРБ; Уклад.: Вовканич Л. С; Відпов. за вип. К. Г. Вашкеба – Виноградів,  2015. - 52 с.

Данилець, Ю., Мотич, О.

Бабинець Олександр Іванович : [про нього] //Енциклопедія Закарпаття : визначні особи ХХ століття: Гражда, 2007. - С . 19.

Читайте також:

Савва(Бабинець)

З історії християнства на Закарпатті. Олександр Іванович Бабинець