Роману Іваничуку - 95 років

Роман Іваничук (1929—2016) — визначна постать сучасного українського літературного олімпу, відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед  яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. За майже пів століття творчої діяльності написав близько 60 книг, читаючи які можна мандрувати часом і простором, відкриваючи для себе незвідані сторінки української історії.

У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Серед них – «Місто», «Сьоме небо», «На перевалі», «Зупинись, подорожній!»… Але найбільшу популярність Роман Іваничук здобув як історичний романіст. Його романи «Мальви», «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Шрами на скалі», «Журавлиний крик», «Бо війна війною», «Орда». Це різні часи, різні географічні терени, різні жанрові підвиди історичного роману, але найголовніше, що там ‒ це любов до рідної землі й народу як смислу існування людини. Відтак, якщо об’єднати усі романи Романа Іваничука в один цикл, то вийде один великий роман про історію України.

Для тих, кому цікава козацька доба, прочитайте «Орду», «Журавлиний крик», «Мальви», «Через перевал». Щоб більше довідатися про українських діячів культури, відкрийте романи «Вода з каменю», «Саксаул у пісках», «Четвертий вимір», «Шрами на скалі», «Бо війна війною». Про діяльність УПА – «Вогненні стовпи». Проза Іваничука завжди багата на події з декількома пов‘язаними між собою сюжетними лініями, які часто не обмежені часовими рамками і тягнуться в далеке минуле чи майбутнє.

Свого часу Роман Іваничук передбачив революції 2004-го  і 2013-14-го.  Передбачив новітню трагедію: «Нашу країну чекає довгий час біди. І так буде, доки Росія не видохне…», — сказав, як відрубав, він. Віддавав щомісяця гроші з пенсії  «на армію», говорив, що коли цього не зробить, не зможе спокійно спати. 

Він прожив довго - 87 років. Хотів прожити ще бодай років зо двадцять, аби «побачити, як Україна стане сильною державою». Любив життя й бачив його лише в роботі: «… мені життя подобається, і я не хотів би ще йти, але якби я  не мав роботи, то я би вже давно пішов…»

Помер письменник 17 вересня 2016 року і похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Для нащадків Роман Іваничук залишив великий літературний спадок не лише про себе як письменника, але і про історії минулого, записані на сторінках його книг. Він той, хто у своїй творчості зберігає частинку історичної пам‘яті.

Твори Романа Іваничука перекладені багатьма мовами світу. Їх шукають у книгарнях та бібліотеках, читають і люблять. А значить – життя Майстра триває.