Відомі особистості - ювіляри серпня

Лях Михайло Степанович

(28серпня - 80 -  років від дня народження)

Лях Михайло Степанович - поет– гуморист народився 1938 року в с. Луково на Іршавщині. Після закінчення Білківської десятирічки поїхав в Казахстан освоювати цілинні землі. Повернувшись додому, в 1959 році закінчив Берегівське медучилище, впродовж 10 років працював фельдшером в селищі Солотвино.
Служив в армії. Здобув спеціальність вчителя-дефектолога та логопеда у Ленінградському педінституті ім. А. І. Герцена. Останні 30 років займався навчально-виховною роботою з підопічними Виноградівського дитячого будинку-інтернату №3. Разом з дружиною виховали сина та доньку. Мав чотирьох онуків: двох хлопчиків та двох дівчаток.

До поезії, особливо гумористичного характеру та коломийок, мав потяг з молодих років. За невеликий проміжок часу він написав, упорядкував і видав чотири збірочки: «Будьмо оптимістами» (1999), «Веселі  співаночки у чотири рядочки» (2001), «Посміймося разом» (2002), «Сміх лікує всіх». У 2006 році видав літературно-художнє видання «Добродій» про відомого в нашому краї, колишнього директора Виноградівського промкомбінату, першого засновника спільного українсько-німецького підприємства «Сандерс-Виноградів ГмбХ» Г.З.Розентала.

Періодично друкувався на шпальтах республіканських, обласних та районних газет. Проживав у м. Виноградів.

Джерельні приписи:

Слово. - №1. – 2002. – січень. – ст. 26

Лях М. Будьмо оптимістами. – Виноградів, 1999. – 57 с.

Більше дізнайтеся на сторінках друкованих видань у нашій бібліотеці:

Вашкеба, К. Настроєність на гумористичну хвилю : про збірку М. Ляха «Посміймося разом» / Катерина Вашкеба // Новини Виноградівщини. – 2003. – 27 травня.

Також до вашої уваги твори поета-гумориста:

У  своїх творах  виноградівський  поет – гуморист  викладає явища, підмічені в нашому буденному житті –   на роботі,  в побуті,  в сім’ї. Особливу  увагу  автор  приділяє  випадкам  порушення громадських норм людської поведінки. В творах влучно виражено тонкий ненав’язливий гумор  і народну мудрість та об’єктивний погляд в майбутнє.

 

 

Бендас Стефан Михайлович

(3 серпня -115 років від дня народження).

Народився священик – мученик,  парох у с. Велика Копаня  1903 року у сім’ї греко-католицького священника в селі Бобовище Мукачівського району. Початкову освіту отримав  у 1910 – 1923 рр. у різних місцях та різними мовами. Потом навчання продовжував у Мараморош – Сігетській гімназії. Але внаслідок румунської окупації Закарпаття він встиг закінчити 7 класів угорсько мовної гімназії. Середню освіту здобував екстерном в Шарошпотоцькій гімназії (Угорщина) в грудні 1921 року. Продовжував навчання на юрфаці Будапештського університету. Але в нього був потяг до духовного життя, що змусило повернутися додому і вступити в Ужгородську духовну семінарію.

Після закінчення семінарії у 1926 році був мобілізований на строкову службу в Чехословацьку армію. 12 лютого 1928 року єпископ Мукачівської єпархії висвятив його  на священика і призначив на парохію покійного батька в с. Новоселиця Тячівського району. У цьому селі він проводив душ пастирську роботу до квітня 1941р.

11 квітня 1941 року єпископом Олександром Стойкою його було призначено  парохом у село Велика Копаня, що на Виноградівщині. Тут і як на попередніх місцях служби С.Бендас користувався авторитетом серед вірників села.

8 квітня 1949 р співробітники КДБ заборонили йому проводити душ пастирську роботу. Це було поганим знаком і незабаром він був арештований КДБ. Після відповідних допитів 18 липня 1949 року із камери в’язниці його під конвоєм провели до будинку обласного суду м. Ужгород, де відбулося засідання колегії у кримінальних справах. На судовому засіданні  зачитано обвинувальний висновок. Тут С. Бендаса було засуджено на 25 років ув’язнення з  поразкою в правах на 5 років і конфіскацію майна. Згодом з групою священиків краю його було доставлено до Москви.

17 січня 1950 р. о. Стефана відправлено у в’язницю – розподільник в Куйбишев (Самара), а звідти переправлено в табори ГУЛАГу.

Тут о. Стефан тяжко захворів і 13 жовтня 1954 року був визначений спеціальною комісією інвалідом.3 січня 1955 р. його справу було переглянуто і звільнено з -під варти.  10 січня  1955 р. приїхав додому.  Вдалося влаштуватися   в облдержархів у м. Берегово за угодою. Йому було доручено перекладати документи періоду 14 – 20 століття з латинської на українську мову. Таких перекладачів не вистачало.

Він продовжував відправляти молебні нелегально. Тому ним зацікавилися працівники КДБ. Щоб уникнути переслідування разом з відомими релігійними діячами М.Мурані, О.Хірою виїжджає до м.Караганди, де знаходився з 23 травня 1957 р до 1 квітня 1959р.

16 березня 1959р. був заарештований співробітниками КДБ і пізніше звільнений за умовою, що покине територію Казахської РСР.

Приїхавши додому йому ледь вдалося влаштуватися нічним сторожем. У 70 – річному віці він вийшов на пенсію.

У 1999 р в Ужгороді була опубліковано книгу «Священники – мученики, сповідники вірності», загальним обсягом 403 сторінки. Автор книги Стефан Бендасі Данил Бендас (батько і син). Книга є доброю пам’яттю у першу чергу про тих священників, які були засуджені радянською владою і відправлені в табори ГУЛАГу, й тих які загинули за віру їх собратів. Книга написана в сучасності. Вона сприятиме вивченню греко – католицького віросповідання.

Помер Стефан Михайлович Бендас 13 серпня 1991року у м.Берегово.

Джерельні приписи:

Бедь,В.В. Бендас Стефан Михайлович /В.В.Бедь // Енциклопедія Закарпаття: визначні особи ХХ століття: Гражда, 2007. – С.37 – 38.

Бендас Стефан // Бендас Стефан, Бендас Даниїл. Священники – мученики, сповідники вірності. -Ужгород: Вид –во Закарпаття, 1999. –С.26 -38.

Більше дізнайтеся на сторінках друкованих видань:

Бендас Д. Греко-католицькi священики пiд час репресiї церкви радянською владою на Закарпаттi // Благовiсник. — 1998. — № 3 (лютий-березень).

Бендас С., Бендас Д. Пом’янiм їх поiменно: [Про репресованих священикiв] // Благовiсник. — 1995—1996.

Бендас С., Бендас Д. Священики-мученики, сподвижники вiри: [Про перебування в таборах ГУЛАГу священикiв] // РIО. — 2002. — 4 трав.

Бендас С. П’ять рокiв за колючим дротом: [Спогади репресованого священика С. Бендаса про перебування в таборах ГУЛАГу] // Новини Виноградiвщини. — 1992. — № 61—85.; 1993. —№ 2-48.

Бендас Д. Не зрiкся своєї вiри. [Про репресованого Степана Бендаса] // Крiзь пекло ГУЛАГiв. Документи, спогади, нариси / Упорядники О. Д. Довганич, Ю. С. Чорi. — Ужгород, 1996. — С. 142—149

Бідзіля Петро Омелянович

(7 серпня - 75 років від дня народження )

Бідзіля П. О. - кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри суспільних дисциплін Запорізького державного університету. Народився 7 серпня 1943 року у селі Сасово Виноградівського району, Закарпатської області у сім'ї селянина - бідняка. У цьому ж селі закінчив семирічну школу, а восьмирічну у - Чорнотисово.

З 1962 - 1967 рік - студент історико - філософського факультету Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. У 1967 році, як ленінського стипендіата (за відмінне навчання в університеті) прийняли до аспірантури, яку закінчив у 1970 році. Після закінчення аспірантури працює за направленням у Запорізькому медінституті ( тепер мед університеті). Кандидат наук з 1974року.

Пройшов шлях від викладача до доцента .

Автор 135 науково - методичних праць, але саме головне у співавторстві видав підручник з історії України, яким користуються студенти вузів України. (Видавництво "Дике Поле " Дніпропетровськ 2002 р.)

Жінка - Ольга Ільївна - пенсіонер.

Дочка - Наталія Петрівна - проживає з сім'єю в Сирії, лікар - педіатр.

Син - Петро Петрович, 27 листопада 2007 року захистив кандидатську дисертацію по кардіології, а з 3 грудня 2007 року - викладач медичного університету.

Джерельні приписи:

http://sasovo.at.ua/

Елла Петрівна Чейпеш

(11 серпня - 85 років від дня народження, вченого – історика, перекладача, педагога вищої школи)

Народилася Елла Петрівна 11 серпня 1933 р. у смт. . Королево. У 1950 році закінчила місцеву десятирічку.

Враховуючи, що на той час бракувало спеціалістів, Еллу Петрівну було призначено вчителькою початкових класів Тячево – Черятської початкової школи, а незабаром, у квітні 1951 р. –бухгалтером Тячівської окружної контори зв’язку. Але перемогло бажання вчитися.

У 1951 – 1953 рр. Елла Чейпеш навчалася на фізико – математичному факультеті Ужгородського вчительського інституту. Вчилися дуже добре, була активною у громадський роботі. Мабуть тому у березні 1953р. була обрана секретарем комітету комсомолу згаданого інституту. У грудні того  ж року її призначають завідувачем відділу по роботі серед  шкільної молоді і  піонерів Ужгородського міськкому ЛКСМУ. Це була конкретна жива робота і вона неабияк подобалась.

В січні 1956 року Чейпеш Е. П. направляють працювати перекладачем у радянські військові частина, що дислокуються на території Угорської Народної Республіки (вона дуже добре знала угорську мову). Тут вона зустріла й відомі революційні події осені 1956 року.

У 1960 році Елла Петрівна почала трудитися перекладачем в Управлінні КДБ по Закарпатської області. Крім основних обов’язків, вона заочно навчалася на історичному факультеті Ужгородського університету, який закінчила з відзнакою у 1962 р., а згодом, у  1974 закінчила і однорічну аспірантуру по кафедрі загальної історії УжДУ.

У червні 1974 р. Е.П. Чейпеш було призначено ученим секретарем Ужгородського університету, де працювала до лютого 1978р. У 1974 – 1980 рр. – вона викладач кафедри загальної історії.  Нагороджена медалями «40 років Збройних Сил України СРСР», «За доблесну працю», «На відзнаку 100 – річчя з дня день народження Володимира Ілліча Леніна»(1970) та ін.

Згодом молодший науковий співробітник Ужгородського відділу  Інституту соціальних і економічних проблем зарубіжних країн АН Української РСР. Останні 10 років викладала на кафедрі наукового комунізму УжДУ на посадах асистента(1980 – 1985рр.), та доцента (1985 – 1990 рр. ). У листопаді захистила кандидатську дисертацію, а у травні 1987 року їй було присвоєно вчене звання доцента.

Досліджувала шляхи розвитку і здобутки в галузі культури Угорської Народної Республіки: державна політика в галузі культури, зростання ролі шкіл і вузів  в підготовці кадрів для народного господарства, оцінка основних досягнень в царині літератури і мистецтва та їх впливу на виховання людей, пріоритетні напрями радянсько – угорського культурного співробітництва, тощо.

Вона також була спів укладачем оригінального та цікавого видання «Літопис найважливіших подій радянсько – угорських відносин дружби і співробітництва6 1945 – 1980рр »(Київ 1981). Вона  завжди керувалася тільки фактами, на основі яких робила узагальнення і висновки.

Проводила семінарські заняття з нормативних курсів «Нова історія», «Новітня історія». Написала чотири тексти  фондових лекцій. Була автором низки навчально – методичних праць.

Джерельні приписи:

Олашин, М. Чейпеш Елла Петрівна /Микола Олашин // Календар краєзнавчих пам'ятних дат на 2013 рік: реком. біліогр. Посіб. – Ужгород : Вид – во В. Падяка, 2012. – С.296 - 301.

Чейпеш Елла Петрівна // Олашин,М.В.  історичний факультет  Ужгородського національного університету: бібліограф. довід. / М.В.Олашин. – Ужгород : Гражда, 2010. - С.243. -244

17 серпня – 110 річчя від дня народження Михайла Даниловича Гаврильця, делегата 1 зїзду Народних Комітетів Закарпатської України. Народився у с. Онок (1908 – 1987 рр.).

Опубліковано за матеріалами:

Календар знаменних і пам’ятних дат Виноградівщини на 2013 р.: Рекомендаційний бібліографічний посібник / Виноградівська ЦРБ; уклад.: Вовканич Л. С; відпов. за вип. К. Г. Вашкеба – Виноградів, 2013. - 58 с.