19 липня 2014

Відомі особистості: Петро Міговк

   
    8 липня минуло 115 років від дня народження поета, прозаїка, драматурга, уродженця с. Горбки Виноградівського району Петра Міговка. Народився він в сім'ї бідного селянина. Закінчив горожанську школу в Севлюші (Виноградові), потім — учительську семінарію в Ужгороді (1925). З 1-го жовтня призначений завідуючим початкової школи в селі Чорній Виноградівського р-ну. Працював у різних селах Закарпаття.
    З 1939 року працював учителем у Королеві, де був арештований та відправлений в концентраційний табір Варюлопоша. Після довгих місяців ув'язнення його звільняють, і він учителює в с. Колодному на Тячівщині. 1951 р. вийшов на пенсію. У 1960 р. переселився до дочки в Берегове. Там відвідував літоб'єднання при районній газеті.

    З 1924 р. вірші П. Міговка друкуються в різних газетах та журналах Закарпаття. У 1926 р. ужгородська газета «Свобода» публікує його перший прозовий твір - новелу «Даремний скарб». Віршована п'єса «Малі кати» з’являється у журналі «Пчілка» (1930. № 9). У цьому журналі протягом 1926—1929 рр. друкував також вірші. А 1932 р. цей журнал подає п'єси П. Міговка «На дорогу щастя», «Михля». «Наш рідний край» публікує п'єси «Вінок матері» (1933), «Подвійна радість» (1934). В «Альманасі  підкарпатських українських письменників» (1936) представлений поезією, прозою та сценічною картиною «Концесія». Часто читав свої твори по Кошицькій радіостанції, яка 1-го грудня 1934 р. започаткувала українську секцію «Передач для Підкарпатської Русі». 1938 р. радіодраматичний гурток поставив перед радіослухачами п'єсу письменника про охорону природи під назвою «За порадами».
    Працюючи в школі, П. Міговк виступає з різноманітними лекціями для населення, керує хором читальні «Просвіта», організовує драматичний гурток, ставить п'єси українських класиків і власні драматичні твори.
    У роки війни під псевдонімом П. Соломонович та криптонімом П.С. вийшли окремими виданнями збірки оповідань «Малі люди» (1941), «Смішний лицар» (1943), «Вірний приятель» (1943). Ос¬тання для дітей шкільного віку. Під псевдонімами П. Сніжник, П.Хворостник, Кривич, Харлампій Луч публікує оповідання та вірші, переклади, статті, п'єси у «Літературній неділі». Тут же (1944. 3 верес.) побачила світ повість «Кровавий хутарь». На цьому й закінчується літературна діяльність П. Міговка. У радянський час його твори замовчувались і не друкувалися. Вперше після трива¬лої перерви відгукнувся про письменника Ю. Станинець статтею «Перервані літературні дороги» /Закарпат. правда. 1990. 10 січ.; Молодь Закарпаття. 1991. 5 січ.). Обидві газети подали також добірки поезій П. Міговка.
    У «Словенське погледі» у перекладі словацькою мо¬вою опубліковані поезії П. Міговка, а вірш «Над собою плачу» та новела «Томка» в перекладі чеською мовою вміщені в часописі «Чіп».
   Під псевдонімом Петро-Міговк-Сніжник у «Літературній неділі» опублікував «Причинки до словаря народного язика». Написав ряд статей на педагогічні теми. Йому належить також збірник: Шкільний діточий хор. 
  Помер 1967 р.

За матеріалами:
Хланта І.В. Петро Міговк: поет, прозаїк, драматург [Текст]  //Літературне Закарпаття у ХХ столітті : біобібліограф. покажч. / Іван Васильвич Хланта ; відпов. за вип. Л. З. Григаш. – Ужгород : Закарпаття, 1995. – 967 с.

Читайте також:

Інтернет-ресурси: