03 серпня 2014

Відомі особистості: Петро Продан



    3 серпня виповнилося 95 років від дня народження  закарпатського  письменника, громадянина, педагога. Продан Петро Степанович народився 3 серпня 1919 року в с. Горбки Виноградівського району на Закарпатті в родині залізничника. Після закінчення Хустської російської гімназії у 1940 р. поступив на філософський факультет Будапештського університету, але повний курс навчання тоді не закінчив. Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Ужгородського університету (1959). Учителював у Хусті та в Синевирській Поляні й Вучковому на Міжгірщині. В останньому працював директором восьмирічної школи. Зараз на пенсії, заслужений працівник культури України.
    Писав російською мовою, Перші вірші опублікував у журналі «Юношество» (1934). Пізніше друкувався в газетах «Карпаторусский голос», «Русская правда», «Русское слово», «Літературна неділя», в колективних збірниках «12» (1940), «Будет день» (1941), «Литературный альманах (1943). На початку 40-х р. Його вірші передруковував «Студеческий журнал», що виходив у Братіславі.
     Після визволення краю кілька поезій П. Продана вміщено в колективних збірниках та антологіях  «Поэзия Закарпатья 1939 – 1944» (Пряшів, 1957), «Поети Закарпаття» (1965), «Віщий вогонь» (1974) у перекладі українською мовою, а також газетах «Молодь Закарпаття» (1991, 2 лют.), «Закарпатська правда», (1991, 15 черв.), «Карпатський край» (1991, 9 лип.).
Окремим виданням вийшла збірка «Яблоня» (1942).
    Поет Ол. Дехтярьов присвятив П.Продану твір «Поэма о верховинском мальчике» (Русская правда. – 1939. – 3 дек.)
    Творчість П. Продана досліджували В.Поп, В.Басараб, В.Фединишинець.

За матеріалами:
 Хланта І.В. Петро Продан: поет [Текст]  //Літературне Закарпаття у ХХ столітті : біобібліограф. покажч. / Іван Васильвич Хланта ; відпов. за вип. Л. З. Григаш. – Ужгород : Закарпаття, 1995. – 967 с.

До вашої уваги пропонуємо декілька поезій з доробку П.Продана, перекладених В.Фединишинцем.

Відлуння гір
Біжать-дзвенять струмки: «Любов! Любов!»
Відлуння вдарило крильми:
«А з нами ви пливти готові?» -
Зітхнули гори, як і ми.

Я звелів сьогодні зорям:
Спалахніть!
І звеліли зорі горам:
Продихніть!
І на горах зорі квітли
До зорі.
І косили роси світлі
Косарі.
Потім сонце пило роси
Й запекло.
А стежки на світло линуть –
До села.
Їх надія не зупинить –
Відцвіла.
                             1940 р.

Не убивайте!
Та ж не вбивайте! Нашу кров
Земля щодня спиває.
 Та все одно з крові любов
Квітками проростає.
І цвіт зірве чиясь рука,
І цвіт про все розкаже.
Почує розповідь ріка,
Гірські почують кряжі,
Криниці вчують. Зважте крок!
Бо ще сьогодні мій синок
Підійде до криниці.
                             1942 р.

Вечеря
Як сонце вії мружить,
За стіл збирається сім’я.
Квітками вишита земля,
Як скатерть чиста. А на ній
Царюють яблука і груші –
Плоди русинських вже надій.
І за столом брати зі мною,
Сумливі мати і сестра.
Давно вечеряти пора.
Немає ж тата… Вкрилась тьмою
Земля, - як скатертю сумною.
                                           1942 р.

Більше поетичних творів, а також статті про життєвий і  творчий шлях  нашого земляка, ви зможете отримати в нашій бібліотеці.


 Інтернет-ресурси: