11 лютого – 110 річчя від дня народження Михайла Дмитровича
Поповича - закарпатського поета, публіциста, громадсько-політичного діяча,
підпільника-антифашиста (1908 – 1956).
Народився він 11 лютого
1908 р. в селі Великі Ком’яти Виноградівського району у багатодітній селянській
родині. Після навчання в народній школі, вступив до Мукачівської гімназії (1919
р.), яку закінчив у 1927 році. Як кращий гімназист М. Д. Попович вступив на
юридичний факультет до Карлового університету в Празі, який закінчив у 1931
році. Після закінчення Празького університету працював практикантом в окружних
судах Берегова й Ужгорода (1932 – 1934), суддею крайового суду в Берегові й
Севлюші (тепер Виноградів) (1934 –
1935). У1935-1937 роках служив рядовим у
чехословацькій армії. А
після демобілізації з армії – до 1939 року суддею в Севлюші й Хусті. У 1942-1944 роках був
мобілізований в угорську армію і працював у Хусті в мобілізаційному пункті по
набору в угорську армію. В 1943 році налагодив зв’язки з розвідгрупою
«Закарпатці», яку очолював Ференц Патакі, і збирав для неї важливі дані
військового характеру. 20 березня 1944 року Михайла Поповича заарештували й
відправили в Мараморош-Сигет (тепер Румунія) в тюрму. Після звільнення з
концтабору працював начальником канцелярії в Народній Раді, потім секретарем
облвиконкому до 1953 року. Після цього й
до самої смерті очолював філію видавництва «Радянська школа» в Ужгороді. Він
був одним з організаторів підготовки першого видання поезій Дмитра Вакарова і
автором вступної статті про поета. Активно збирав архівні матеріали з історії
Закарпаття й потім написав декілька праць. У 1945 р. в газетах «Закарпатська
Україна» та «Закарпатська правда» надрукував свої спогади про участь у підпіллі
та перебуванні в тюрмах і концтаборах під назвою «Записки людини» №125532». Цей
документ започаткував висвітлення історії антифашистської діяльності патріотів
краю у важкі роки другої світової війни.
За сумлінну працю був
нагороджений орденом «Знак пошани» та медаллю «За доблесну працю у Великій
Вітчизняній війні 1941-1945».
Ще в гімназії почав писати
вірші російською мовою, які в 1928 році у видавництві товариства
карпаторусинських студентів у Празі «Возрождение» вийшли окремою книжечкою
«Первые стихи». Потім в 1937 році культурно-освітнє товариство ім. О.Духновича
в Ужгороді видало книжечку «Хата». В 1938 році друкарня «Школьная помощь»
випустила його баладу «Добрянский». Крім цього, в період 1933-1936 рр. в
альманахах Товариства «Карпатський студент» у Празі «Воздрожение» було надруковано
кілька творів поета, спрямованих на захист політичних, національних, соціальних
і культурних прав закарпатоукраїнського народу. Друкувався також у
«Литературном альманахе» (1943). Добірку його віршів уміщено в антології «Поети
Закарпаття» (1965р.).
Лише у 1959 р. в Ужгороді
вийшла посмертна збірка поетичних та прозових творів М.Д.Поповича «Думы о
Верховине», яка стала бібліографічною рідкістю .
Помер Михайло Попович дуже
рано – 18 травня 1956 року в Ужгороді.
Більше дізнайтеся на сторінках друкованих видань у нашій
бібліотеці:
·
Довганич, О. Поет, антифашист, патріот : [М. Д. Попович] / Омелян
Довганич // Закарпат. правда.- 1991.- 6 липня.
·
Довганич, О. 95-річчя з дня народження Михайла Дмитровича Поповича,
поета, громадського діяча (1908 – 1956) / Омелян Довганич // Календар
краєзнавчих пам’ятних дат на 2003 рік:
Реком. бібліограф. посібник. – Ужгород: вид- во В. Падяка, 2002. – С.37 – 39.
·
Довганич, О. Д. Попович Михайло Дмитрович / Омелян Дмитрович Довганич
// Довганич, О. Д. Трагічний фінал. Розвідгрупа «Закарпатці»: історія та люди./
Омелян Дмитрович Довганич. – Ужгород: Гражда, 2004. – С.231 – 236.
·
Хланта, І. В. Михайло Попович : поет / Іван Васильович Хланта //
Хланта, І. В. Літературне Закарпаття у ХХ столітті : біобібліограф. покажч. /
Іван Васильвич Хланта ; відпов. за вип. Л. З. Григаш. – Ужгород : Закарпаття,
1995. – С. 590-591: фото.
25 лютого – 90 річчя від дня народження Івана Івановича Розгоні, доктора біологічних
наук.
Іван Іванович Розгоні є прикладом поєднання унікального досвіду науковця-практика,
педагога, наставника та організатора.
Мудра і добра людина, вимогливий, але справедливий керівник, спеціаліст найвищого рівня, він щедро ділиться своїм досвідом та знаннями. І. І. Розгоні досяг
усього
в житті лише завдяки власній
величезній працездатності,
організованості,
високій ерудиції та вимогливості до
себе. Його людяність, доброзичливість,
чуйність, вміння і бажання
прийти
на допомогу кожному поєднується
з
великою вимогливістю і до своїх колег.
Іван
Іванович Розгоні народився
25
лютого 1928 року в місті Виноградові
Закарпатської
області в сім’ї селян. У 1934 році
вступив у перший клас початкової коли. Після закінчення 5 класів вступив у перший клас
Хустської гімназії, де закінчив шість класів. У 1945 році переведений в 9 клас Виноградівської середньої школи, яку закінчив у 1947 році. 1950–1955 роки навчався на ветеринарному факультеті Львівського зооветеринарного інституту, який закінчив з червоним дипломом у 1955 році і був скерований на посаду старшого ветеринарного лікаря Ракошинської МТС мукачівського району Закарпатської області, де працював три роки.
У
1958 році був зарахований аспірантом
Відділу
біохімії сільськогосподарських тварин
Науково-дослідного
інституту землеробства і тваринництва
західних районів УРСР за спеціальністю
«біохімія». Після закінчення аспірантури був скерований Міністром сільського
господарства УРСР в Український науково-дослідний інститут фізіології і
біохімії с.-г. тварин, де працює по сьогоднішній день (зараз Інститут біології
тварин НААН).
В інституті у 1961 році І. І. Розгоні зарахований на посаду в. о. старшого наукового співробітника лабораторії біологічно активних речовин, а у 1970 році обраний на посаду завідуючого, на якій працював до 2000 року.
З 1997 року і до теперішнього часу І. І. Розгоні працює на посаді головного наукового співробітника.
З 1965 року під керівництвом І. І. Розгоні в лабораторії
розпочались дослідження молекулярного механізму дії окремих гормональних
препаратів — фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), інсуліну, гідрокортизону і
гонадотропіну сироватки жеребих кобил (ГСЖК) в організмі великої рогатої худоби
з метою вивчення взаємодії гормонів із структурними компонентами клітин —
ядрами, рибосомами, мітохондріями. У 1970 року проводиться робота з дослідження рівня біосинтезу нуклеїнових кислот і білків у тканинах новонароджених одно-, дво-, три-, шести- і дев’ятимісячних бичків та телят з порушеннями травних процесів (диспепсія телят). Для відновлення
функції органів травлення телят у лабораторії розроблено премікс «Нуклеостимол»,
який підвищує вміст іРНК та рРНК в тимоцитах, гепатоцитах та еритроцитах.
Розроблений І. І. Розгоні гормонально- вітамінний
препарат «Овоген» підвищує активність ядерцевої та цитоплазматичної РНК- полімерази
і білок-синтезуючу активність в ендометрії телиць і свинок, підвищуючи при цьому
окисне фосфорилювання.
Комплексні біохімічні дослідження біосинтезу нуклеїнових
кислот і білків у репродуктивних органах тварин дозволили обґрунтувати і висунути
теорію про необхідність забезпечення принципу полііндукторної регуляції
процесів транскрипції генетичної інформації геному клітин, органів телят і
репродуктивних органів корів.
У 2010 році І. І. Розгоні за значний доробок у розвитку науки був відзначений премією імені С. З. Ґжицького, що присуджується Інститутом біології тварин НААН «для відзначення науковців за високі досягнення у вирішенні актуальних проблем аграрної науки».
Втіленням наукового і педагогічного таланту Івана
Івановича Розгоні є написані та захищені під його керівництвом 3 докторських і
8 кандидатських дисертацій.
Доктор біологічних наук, професор Іван Іванович Розгоні є
членом спеціалізованої вченої ради з захисту кандидатських і докторських
дисертацій при Інституті біології тварин НААН (м. Львів).
Колектив Інституту біології
тварин HААН
Джерело:
Немає коментарів:
Дописати коментар