Вклонись, Україно, героям Чорнобиля...

У читальному залі  бібліотеки силами вихованців літературно - мистецького об’єднання «Диво моє, калинове» виноградівського районного Центру позашкільної роботи з учнівською молоддю було проведено літературно - музичне свято «Вклонись, Україно, героям Чорнобиля, усім, хто ішов на палаючий блок». На зустріч із студентами Виноградівського державного коледжу МДУ прийшли генерал українського козацтва, полковник міліції Іван Менджул, вдови водіїв- Василя Ісайовича – народна поетеса з Малої Копані Ганна  Антонівна та  швидкої допомоги Івана Штефана – колишня вчителька математики другої  міської ЗОШ I-III ступенів Марія Євдокимівна.

 
  

   Про невеликий поліський районний центр Чорнобиль, який дав назву найбільшій планетарній техногенній катастрофі розповіли третьокласники Руслана Бегеза та Евеліна Костьо, шестикласники Норберт Дубровка та Габріелла Мейгеш . Хвилиною мовчання присутні – студенти ВДК МДУ та гуртківці Центру, запрошені гості вшанували пам'ять ліквідаторів Виноградівщини Миколи Пуканича, Михайла Керечана, Жанни Шондолі, Олександра та Степена Любків, Юрія Гербика та їхніх 23-ох вогнеборців, які першими опинилися в 30- ти кілометровій зоні відчуження, щоб зупинити небезпеку, затулити собою світ, віддалити все лихе від живого в епіцентрі вибуху-  реактора четвертого блоку та простягнути руку допомоги всім вигнанцям долі, які опинилися далеко від рідної поліської землі.

    

   Керівник об’єднання Марія Конкіна навела вражаючі факти від лиха, що завдав людству Чорнобиль і зачитала листа Петра Бронтерюка написаного синові Віктору на той світ…

Юні співачки Даяна Оравець, Олександра Горінецька, Ангеліна Олашин та Богдана Блінда виконали зворушливі ліричні пісні «Роде наш красний», «Пісня про рушник», «Свіча», «Лелеченьки», «Одна стежина».

    

   Студенти коледжу тепло сприйняли виступи Ганни Ісайович, яка крім спогадів, прочитала для молоді написані серцем вірші   про свою вдовину долю. Щемною вийшла розмова з молодими і в Марії Штефан та ліквідатора чорнобильського лиха Івана Менджула, який поділився своїми спогадами про перебування на поліській землі в 30-ти кілометровій зоні відчуження і зачитав вірша Володимира Товтина «Стою на березі квітневого світанку».

      

   Ще довго молодь ділилася враженнями від почутого на літературно - мистецькому заході, порівнювала біду з вибухом на японському реакторі в Фукусімі, розглядала фотографії тридцяти земляків ліквідаторів, які відійшли у вічність, до кінця виконавши свій синівський обов’язок перед народом і Батьківщиною.